Свірський Олексій Іванович (1865 -) - письменник-белетрист. Р. в бідній єврейській родині. З 12 років С. поневірявся по всій Росії, був в Персії і Туреччини, знаходячи тимчасовий притулок у в'язницях, нічліжних будинках і клубах. Працював портовим вантажником, упряжних в донецьких шахтах, чорноробом на вишках Баку, на виноградниках та тютюнових плантаціях Кавказу і Бессарабії. Перший вірш С., присвячене пам'яті О. Кольцова, було надруковано в 1892 в газ. «Ростовські н / Д. известия ». З цих пір С. почав регулярно писати нариси з босяцький життя. Перші книги - «Ростовські нетрі», «По тюрмах та вертепу», «Загиблі люди» - вийшли в 1893, 1895, 1898, отримавши схвалення критика Скабичевского. С. написано до 20 книг - оповідань, нарисів, повістей і п'єс. Після Великої Жовтневої пролетарської революції С. вступив в партію. У період громадянської війни був у Червоній армії, з 1921 брав участь у роботі Всеросійського союзу письменників.
Один з найстаріших пролетарських письменників, С. своєю творчістю відображає процес революційного формування пролетарських мас і зростання класової самосвідомості. В основі його творчості лежить суворий життєвий досвід пролетаря. Теми творів С.: життя міського «дна», ремісничого пролетаріату, єврейської бідноти, фабричних робітників, шахтарів, обивателів, інтелігенції та ін Особливо переконливі у С. картини життя вибитих з колії людей - босяків, злодіїв, повій, жебраків, єврейської бідноти . Зображенням цих сторін російської дореволюційної дійсності С. збагатив літературу, вніс до неї нові теми, нові типи.
Нариси й оповідання з робітничого життя в художньому відношенні поступаються нетрів і тюремним нарисам. Сила цих нарисів в тому, що вони насичені непримиренним протестом і ненавистю до експлуататорської строю. Центральне місце займає повість «Записки робітника», що з'явилася в 1907 і тоді ж спалена за постановою петербурзької судової палати. Тема повісті - зростання свідомості молодого пролетаря, який приходить до переконання в необхідності боротьби не тільки з капіталістами-господарями, але і з усією політичною системою царської Росії. Однак твір це носить риси «агітки», не вільною і від ідеологічних помилок (протиставлення життя російських робітників майже «ідилічному» існуванню західних пролетарів). Швидше і художньо яскравіше нариси, що зображують життя ремісничого пролетаріату, гл. обр. молоді («Дебют» тощо), а також єврейського ремісництва («Кравець Хацкель»).
Особливе місце у творчості С. займає зображення дітей та підлітків міської околиці. С. дає яскраві і барвисті картини життя напівзлиденної і абсолютно убогої дітвори, вимушеної з ранніх років у запеклій боротьбі добувати собі шматок хліба («Діти вулиці», «Перший вихід», «Злодій» і повість «Рижик» - найбільш популярні твори С. про дітей). Особливо гарна повість «Рижик».
Післяжовтневої дійсність ще не знайшла свого відображення у творчості С. Розповіді С. з пореволюційної життя («Сталеве серце», «Гарна життя» тощо) художньо слабкі. Зате автобіографічна повість «Історія мого життя», що змальовує тяжке дитинство автора, його скітальческую голодну життя, жорстоку боротьбу за існування і поступове усвідомлення порочності існував суспільного ладу, представляє яскравий і хвилюючий документ недавнього минулого. «Історія мого життя» написана впевненою рукою письменника, що володіє технікою реалістичного, глибоко правдивого художньої оповіді.
З містом Житомиром пов’язане життя визначного письменника-реаліста О.І.Свірського, автора незабутнього «Рудька». За цим твором в Житомирі знімався однойменний кінофільм.Тяжким і безрадісним було його дитинство. Рано втративши батьків він залишився сиротою. Не витримавши знущань Шеміле – так називали письменника в дитинстві – втік з дому. Голодний хлопчик блукав у пошуках шматка хліба. Йому допомагали зустрічні люди. Вони виявили співчуття та ласку до маленького сироти, дали йому притулок. Голод і нестатки змусили Свірського в 12-річному віці залишити Житомир. З того часу йому довелося об»їздити і обійти майже всю Росію. В цих мандрах письменник набирався вражень, які згодом лягли в основу багатьох його творів.Про життя безпритульних дітей підлітків він пише у збірниках «нещасні діти», «на батьківщині», «діти вулиці». Тяжкі спогади про наш край письменник зберіг до схилу віку. З гіркотою згадуючи своє злиденне життя, Свірський з теплом писав про звабну природу Полісся, скелясті береги Тетерева. Життя Житомира і його околиць кінця 19 ст. послужило основу для повісті «Рудько». Дитинство героя повісті дуже схожа на дитинство самого письменника. В ній показана сувора правда життя, де автор демонструє світ безпритульних та злочинців.
