Друга половина ХХ столiття позначена певним занепадом лiтератури для дiтей,i лiтературного процесу взагалi.
За умови єдиної середньої освiти та poлi мовною виховання через засоби мacoBoї iнформацiї, з урахуванням вторинностi української мови щодо офiцiйної росiйської вiдбувається глобальне зросiйщення українського суспiльства. Лiтeратори, якi перебувають на цей час у лiтературному процесi, не в змозi самотужки впоратися з такою складного суспiльною проблемою. Вiдбувається розрив мiж лiтературним твором i його по теlЩiйним реципiентом на мовному i свiдомому рiвнях. Хiба що тiльки лiтература для дiтeй залишаcrься в бiльш-менш вигiдних умовах і її вудиторiя не зменшується, попит на неї зростає.
У кiнцi 60-х - на початку 70-х pоків скла дається ситуацiя, коли Bci бiльш-менш вapтiсні твори для дiтей з'являються з-пiд пера недитячих письменникiв - П. Панч, А. Шиян, 1. Сенченко та iншi "дорослі" письменникн звертаються до дитячої тематики.
У цей час до лiтературного процесу в галузi лiтератури дія дiтей долучаються такi талано витi митцi: талановита поетеса Ірина Жиленко, Дмитро Бiлоус, Андрiй Мястковський , Дмитро Череднечен ко, Ганна Чубач, Олекса Лупiй та iншi, попу лярними стають оповiдання Євгена Гуцала, повісті Андрiя Дімарова та Hiни Бiчуi; казки, оповiдання та повiстi Григора Тютюнника ("Климко", "Вогник далекого cтeпy", вiршi Андрiя Малuшка(oкремі з яких стали хрестоматiйними - "Помагай", "Чому чапля стоїть на однiй нозi", "Ніколи не хвались" та iн.), Івана Драча, Лiну Костенко, Д Павлuчка, Василя Cимоненкa ("Цар Плаксiй та Лоскотун"), також твори Михайла Стельмах ("Гуси-лебедi летять). Твори цих письменникiв пiдносяться над сухими приписами й регламентацiями, що iснували на той час в лiтературi.
Окремо варто сказати про доробок Миколu Вiнграновського (пoвicтi "Первiнка", "Cipaмaнець': оповiдання. казки, численнi вiршi). Твори М. Вінграновського звернені не лише до дітей. Втім є автори, які працюють винятково для дитячої аудиторії. Так у жанрі літературної казки для дітей працює Юрій Ярмиш. Постійно для дітей працюють Н. Забіла, М. Пригара, М. Познанська та ін.
Трилогія Всеволода Нестайка "Теодори з Васбківки" в кінці 70-х років стає популярною.
Наприкінці 70-х років - протягом 80-х років творчість окремих письменників свіжим струменем вливається до літератури - це і поет-пейзажист, творець-мариніст для дітей Анатолій Качан, талановита перекладачка і цікава письмнния Марина Слов"янова, запальний гуморист Грицько Бойко, поетеса з тонким чуттям гармонії Ганна Чубач, поет-народознавець Дмитро Білоус, поети і прозаїки Михайло Слабошпицький, Василь Рутківський, Анатолій Камінчук, Петро Перебийніс.
Творчість А.Костецького надзвичайно багата - це ігрова політика оптимізму,позитивізму,динаміки , лукавства і невимушеності. Багато названі позицій є як і поезія , так і проза автора . А з повістью "Суперклей Христофора Тюлькіна,або Вас викрито здавайтеся!" до літератури для дітей входить новий жанр - детячий детектив . Творчість А. Качана надзвичайно продуктивна , хоча на сьогодні він автор лише тринадцяти книжок. Поезія автора через гру слів і образів ознайомлює маленького читача з епітетом , метафорою , фразеологізмом , омонімом тощо. Зі здобутьям державності до української літератури повертаїться заборонена раніше спадщина . Виходять друком твори М. Вороного,Б.І Антонича,О. Олесь, А.Кащенка,В.Виниченка, Олени Пчілки та інших класиків української літератури , а також антологія поезії і прози 20 - 30 - х років , що, безумовно , є фактом позитивним.
Та суспільні зміни 80-90-х років принесли собою перерозподіл влади, а також перерозподіл інтелектуальної та майнової власності імпереї. Регіональні бібліотеки збідніли і заради виживання почали скорочувати свої площі, передаючи вивільнені приміщення комерційним структурам. Настала загрозлива літературна мовчанка.Книжковий ринок України захлюпнув паводок чужодержавної книги.