У 50-60-х роках до дитячого читача прийшли неповторні своєю мистецькою оригінальністю поетичні мініатюри П.Воронька (збірка «Читаночка», 1951), гумористичні поезії Г.Бойка (збірки «Моя Донеччина», 1950; «Вереда», «Хлопчик Ох», 1955), веселі, з пізнавальним характером поезії Дм. Білоуса (збірки «Пташині голоси», 1956; «Упертий Гриць», 1959). З добрим розумінням дитини і її світу ввійшов у дитячу літературу Всеволод Нестайко із книжками «Шурка і Шурко» (1956), «В країні Сонячних Зайчиків» (1959).
Після війни переважно в дитячій літературі став працювати Іван Багмут (повість «Щасливий день суворовця Криничного», 1948; оповідання «Шматок пирога», 1957). Лірично-пісенно заговорив до дітей М.Стельмах у збірках «Весна-весняночка», «У сестрички дві косички» (1955), «В їжаковім вітряку» (1957) та ін.
1956 року відновлює свою діяльність «Дитвидав» (з 1964 року -«Веселка»). Повернувся в літературу з розповідями для дітей «Перший диктант», «Дітям», «Великі ростіть!» відомий гуморист Остап Вишня.
У 1957 році вийшла історична казка «Журавлі-журавлики» В.Малика. У казці описані давноминулі часи татаро-турецького панування на півдні України, коли дикі орди вривалися в мирні селища, спалювали все на своєму шляху, а полонених гнали в Крим на невільницькі ринки. Потрапила в полон і дівчинка Наталочка. Рятує її з неволі птах Павлик-журавлик, який побачив дівчинку, вертаючи з вирію на Україну. Колись Наталочка врятувала від біди журавлика, і тепер він стає у пригоді дівчинці. Мова казки виразно поетична, ритм її жвавий, римі; здебільшого точні, що особливо цінується в творах для дітей. Друга казка В. Малика, «Чарівний перстень», належить до героїчно-історичних. У ній розповідається про конкретну історичну особу Олексу Довбуша, ватажка народних повстанців-опришків, які боролися проти панського гніту у Прикарпатті наприкінці XVIII сторіччя. В.Малик створює цікавий варіант такого традиційного атрибуту народної казки, як чарівний перстень. Власне, цих перснів у казці навіть два, і кожен з них має свою властивість. Перший - допомагає розпізнати «ворогів потаємних», його «смерть кощава боїться». Другий перетворює володарів своїх на птахів. «Чарівний перстень» порівняно з «Журавлями-журавликами» має складнішу й цікавішу поетичну форму.
До кращих зразків фантастично-пригодницьких казок в українській літературі належать твори поета В. Бичка. Серед них особливо виділяються «Ключі», «Казка про мрію», «В темнім лісі». Сповнена глибокого змісту, справжньої поезії, казка «Ключі» розповідає про мудрого коваля, який кував дивовижні ключі, що відкривали таємниці природи. Якось паничі наказали ковалеві перекувати ключі на дзвінкі замашні мечі. Той рішуче відмовляється і падає мертвим від підступної панської руки. Та ключі його залишилися жити - «перегралися на струмки», «в ясноводні рясні джерела», «піднялися з землі в небо сонячне - журавлі». Написана казка афористично, чіткими строфами з парним римуванням. «В темнім лісі» - казка жартівливого плану. Чарівні дід Бородід і баба Горбаба вічно сперечаються між собою. А їх суперечки до добра не приводять - в природі починаються бурі, зливи. Важливим гуманістичним змістом сповнені й казка В. Бичка «Чому всі сміялись», і сюжетна поема «Казка про мрію».
Звернувся до жанру фантастично-пригодницької повісті Всеволод Нестайко. У творі «В Країні Сонячних Зайчиків» (1959) він розповідає про фантастичний світ, де діють друзі всього доброго - Сонячні Зайчики, і де живе їх ворог - пан Морок, який намагається використати у своїх підступних цілях - для знищення Країни Сонячних Зайчиків -хлопчика Веснянку. «Пригоди близнят-козенят» - друга казка-повість В.Нестайка (1972). Вона має енергійний, динамічний сюжет, де вдало поєднані традиційні мотиви народної казки із сучасністю. Хлопчиків-близнят обертає на козенят злий чаклун, що прикидається чаклуном-любителем. Винахідливо мотивує В. Нестайко людське мовлення козенят ретельно продуманим звуконаслідуванням. Перехід близнят-козенят до чарівної країни на зворотний берег річки теж відбувається цілком природно, як і повернення з чарівної країни до реальності. Письменник добре знає, що головне в казці не нагромадження фантастичних деталей, а пояснення через реальну деталь фантастичного моменту, який саме завдяки цьому стає вірогідним і охоче сприймається юним читачем. Життя Країни Шампурії з вічно голодною королевою, низка пригод близнят-козенят у цій країні становлять сюжет казки.
Богдан Чалий є автором п'єси-казки «Як Барвінок став героєм» (1966), поеми-казки «Як Барвінок та Ромашка у вирій літали...»( 1968), поеми-казки «Барвінок і Весна»(1971). Талановито, по-казковому розумно, влучно й дотепно передає Богдан Чалий великі ідеї нашої доби у поемі-казці «Як Барвінок та Ромашка у вирій літали...». Тут ми зустрічаємо старих знайомих - родичів Гарбузових, Барвінкових ворогів - Будяка, Тхоряку, що вже став паном Тхоріні, та нових персонажів - підступного царя-чаклуна Бамбука і його доньку Цикламену, щиросердих героїв твору - Чорну Каву, Банана, Ананаса та цілий гурт афиканських звірів, що стали добрими помічниками Барвінка. Захоплюючий сюжет казки, в якій розповідається про подорож Барвінка і Ромашки на далекий острів Тулумбас та дивовижні пригоди на ньому, вщерть наповнені сучасністю. Богдан Чалий вміє ненав'язливе вести мову з дитиною про найскладніші проблеми сучасності, органічно вплітаючи їх до такого складного й ніжного жанру, як казка.
Михайло Стельмах (1912-1983) - відомий український письменник, у творчому доробку якого поезії, оповідання, повісті, романи. Казково-поетичний світ дитинства, сповнений незвичайного, дивного, романтичного, постане в повістях «Гуси-лебеді летять» (1964) та «Щедрий вечір» (1967). Серед книжок поезій Стельмаха, призначених дітям, привертають увагу збірки «Журавель», «Колосок до колоска», «У сестрички дві косички», «Як журавель збирав щавель». «Маленька Оленка», „Ой весна-зоряночка" та ін. Його вірші легко сприймаються дітьми, вони музичні, з веселою іронією, доброзичливим гумором, дотепні. В основі поетичних казок М.Стельмаха лежать народні казки, вигадки, дотепні небилиці. М.Стельмах впевнено доводить, що в авторській казці можна використовувати засоби публіцистики, якщо форма твору відповідає змістові (казка „Невмій і Урожай").
Духовне оновлення країни, якісні зміни у сфері мистецтва, науки й літератури розпочалися в 60-х роках - період так званої «відлиги». Спроба відновити демократичні форми суспільного життя спричинила появу в літературі письменників-«шістдесятників», що певною мірою позначилось і на дитячій літературі. Почалося «третє цвітіння» класиків XX століття П. Тичини (симфонія «Сковорода»), М. Рильського (збірка «Троянди й виноград», 1957; «Далекі небосхили», 1959), П. Панча («На калиновім мості», 1965), В. Сосюри («Осінні мелодії», 1964).
Письменники старшої генерації намагаються наново перечитати історію, роблять рішучі спроби повернути історичну пам'ять, національну самосвідомість і гідність народу. Про пошуки нових художніх форм, жанрів і тематики, нових гуманістичних ідеалів, про наміри розірвати заскарузлі літературні канони заявили на початку 60-х років Ліна Костенко, Д. Павличко, В. Симоненко, Б. Олійник, І. Драч, М. Вінграновський, Є. Гуцало.
Поезія Ліни Костенко увібрала в себе дві найбільші людські доблесті - мужність і розум. Водночас - це поезія ніжної та прекрасної жінки, що володіє могутньою силою почуттів, їх витонченістю та аристократизмом. Поетеса часто звертається до теми дитинства, її поетичні образи для дітей особливі: вони пробуджують почуття прекрасного, прилучають дітей до художнього сприйняття світу. 1987 року Ліна Костенко видала прекрасну (на жаль, єдину) збірку для дітей "Бузиновий цар". Вірші, що увійшли до цієї збірки є поетичними картинами стану природи у різні пори року - весни, літа й осені. Відтворення світу природи на високих естетичних регістрах, неповторності всього того, що оточує дитину в її первісному відкритті й сприйманні навколишнього життя, притаманне дитячій поезії Ліни Костенко.
Чарівною силою й привабливістю позначаються вірші й казки Василя Симоненка, що ввійшли в дитяче читання: „Цар Плаксій та Лоскотон", „Подорож в країну Навпаки". Найсвятіших почуттів любові до матері й України, совісті й людяності навчають вони дітвору.
Іван Федорович Драч - відомий український поет, літературний критик, громадський діяч. Перша збірка поезій Івана Драча - "Соняшник" - побачила світ 1962 р. Образ сонця проходить через всю творчість поета. Для нього воно, як згодом напише Б. Олійник, "не стільки небесне світило, джерело енергії нашої галактики. Це скоріше морально-етична категорія, символ і знак ідеалу, тих світлих, поривних і чистих начал, що є в кожній людині". Далі були "Протуберанці сонця" (1965), "Поезії"' та "Балади буднів" (1967), "До джерел" (1972), "Корінь і крона" (1974), "Київське небо" (1976), "Сонячний фенікс" (1978), "Сонце і слово" (1979), "Американський зошит" (1980), "Шабля і хустина" (1981), "Теліжинці" (1982), "Храм сонця" (1988), "Листи до калини", "Вірші та поеми" (1991). А ще були переклади - класиків (Шекспір, Данте) і сучасників.
Поезія Павличка стала значним набутком української літератури. Перу Павличка належить чимала кількість поезій, деякі з них покладені на музику відомими українськими композиторами (пісні „Лелеки", „Два кольори", „Впали роси на покоси"). Для найменших читачів поет створив збірочки поезій та казок „Золоторогий олень", „Дядько дощ", „Де найкраще місце на землі", „Пригоди кота Мартина", „Рідна мова". Вони приваблюють дітей щирістю, красою художнього слова та простотою, за якою приховані зовсім непрості думки. Його ліричні мініатюри, жартівливі віршики для малят, патріотичні пісні про Україну пронизані сонцем і любов'ю до життя.
Гучно й дерзновенно заявив про себе поет Микола Вінграновський. Про дітей і для дітей він почав писати на межі 70-80-х років (перша збірка «Андрійко-говорійко» побачила світ 1970 року, «Мак» - 1973, повісті «Первінка», «Сіроманець» - 1977 року). Саме за дитячі твори поетові присуджено Державну премію України ім. Т. Шевченка 1984 року (збірки «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «На добраніч»).
Наступного року цієї премії було удостоєно дитячі книги Євгена Гуцала «Саййора» і «Пролетіли коні». Герої цих творів діють в суворих життєвих ситуаціях, вони стверджують високу правду й мораль. Твори Є. Гуцала - про покоління «дітей війни», до якого належав і він сам.
До цієї ж теми звернувся тонкий і проникливий прозаїк Віктор Близнець («Паруси над степом», 1965; «Землянка», 1966; «Мовчун», 1972). Рицарем Совісті прожив він своє коротке життя. Досягненням української літератури для дітей стала повість-казка письменника «Земля Світлячків» (1979).
Для відзначення кращих творів дитячої літератури до 100-річчя з дня народження Лесі Українки було прийнято постанову про заснування літературної премії її імені. Першими лауреатами премії стали Н. Забіла, 1. Багмут, О. Іваненко, П. Воронько, Ю. Збанацький, В. Бичко та ін.
Одним з найвідоміших сучасних дитячих письменників, який живе і працює у Львові, є Ігор Калинець. 1991 року у київському видавництві "Веселка" побачила світ збірка віршів і казок "Книжечка для Дзвінки" Ігоря Калинця. У ній поет пише начебто про буденні речі - стежечку, росу, веселку, грім, дощ, зорю, криничку, сонце... Але віє від них не буднями, а святом, бо вчить у звичайному відкривати незвичайну, дивовижну красу, чути навколишній світ, розуміти його мову. Барвистим, як веселка, глибоким, як криниця, щедрим, як весняний дощ стає життя людини, якщо вона живе в гармонії з природою, у злагоді й мирі. Цей розділ тому й названо "Дивосвіт". Наступний розділ "Пісні калинової сопілки" розповідає, як сопілка із казки, про те, що було, про минувшину нашого краю, повертає в дитинство народу. І постають перед внутрішнім зором маленького читача древні боги, князі, Галич зі Львовом - свідки нашої величі. А далі йдеться про сумне, про найтрагічніші сторінки нашої історії - поневолення України монголо-татарами, про кров невинних дітей і жінок, про їхнє страждання в золотих клітках турецьких гаремів, про народних месників - козака Мамая та Устима Кармалюка. Та живими, незнищенними залишилися наші пісні, наші думи. Протягом віків бережуть душу народу; мов чарівне зілля, лікують його і дають силу вистояти.
