пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

10. Дитяча література другої половини ХІХ ст.

Починаючи з другої половини XIX ст. все більше письмен­ників дбає про розвиток дитячої літератури. Скла­дається передова педагогічна система, в якій важливе місце належить К. Д. Ушинському, його принципові наочності у нав­чанні й вихованні. Звідси і визнання великої ролі поетичного слова для розвитку дитини. Значний резонанс мала педаго­гічна діяльність Л. М. Толстого, його «Азбука», написані ним спеціально для дітей різного віку байки, казки і оповідання, велика кількість яких належала до науково-пізнавального жанру. Певний вплив на розвиток дитячої літератури мали і ідеї революційного народництва.

Значний вклад у розвиток педагогічної науки і дитячої лі­тератури внесли І. П. Котляревський, П. П. Гулак-Артемовський,   Б. Грінченко.

Б. Грінченко (1863—1910) дав узагальнені картини життя школи, створив образи учнів із багатим своє­рідним світом почуттів. Гнівом за приниження людської гід­ності пройняте його оповідання «Екзамен». Тупий, малоосвічений член шкільної ради так перевіряє знання учнів, що на­водить на них жах. Без сентиментальної слізливості Б. Грін­ченко показує трагічне в житті дітей в оповіданнях «Дзвоник», «Сама, зовсім сама», «Сестриця Галя», «Ксеня». У багатьох його творах виступають маленькі шукачі щастя. В оповіданні «Олеся» дівчинка здійснює героїчний вчинок, смертю своєю врятувавши село від татарського нападу. В його творах зна­ходимо  засудження  соціальної  нерівності, сердечне  співчуття до знедолених. Б. Грінченко багато зусиль доклав до розвитку і збагачення дитячої літератури.

Під псевдонімом Стефан П'ятка друкував свої твори письменник-  С. Ковалів (1848—1920). Педагогічна діяль­ність дала йому багатий матеріал для ряду оповідань з життя школи: «В останній лавці», «З кількох тисяч один», «Незварені яблука», в яких багато уваги надається взаєминам учи­теля з дітьми. Він одним з перших в українській літературі змалював каторжну працю малих дітей на промислах («Суєта про насущний», «Світ учить розуму»). Під впливом Л. М. Тол-стого написані повчальні оповідання «Гриби», «Паламарові бузьки», «Сліпий патрон». Інколи в письменника прогресивні настанови уживались з релігійним моралізаторством, зокрема, іі казках. Характерно, що, наприклад, персонаж оповідання «На прічках», панський син, потрапивши до хати бідняків, по­бачив інше життя, ніж в книжках, і прийшов до висновку: «Я, мабуть, зайшов дальше, ніж читав».

У спадщині Є. Ярошинської (1868—1904) є кілька десятків оповідань для дітей, які в 1901 і 1907 рр. вийшли у Львові трьома збірками. Як прогресивний педагог вона добре знала психологію сільських дітей, розповіла про їхню тяжку долю в оповіданнях «Борба і побіда», «Найбільший скарб» та інші, що, пройняті гуманними почуттями, виховували прагнення до праці на благо народу. Більша частина її творів — казки морально-дидактичного характеру  («Орел і лис», «Квіти»).

Картини життя дітей описані в поезії Т. Шев­ченка, оповіданнях «Красне писання», «Отець гуморист» І. Франка, «Харитя», «Маленький грішник» М. Коцюбинського, в поезіях П. Грабовського, об'єднаних спільною назвою «Си­роти», казці «Дев'ять братів і десята сестриця Галя» Марка Вовчка. Певну виховну і естетичну цінність мають окремі дитячі твори Олени Пчілки, Грицька Григоренка.

Найбільших успіхів у галузі дитячої літератури другої по­ловини XIX — початку XX ст. досягли Л. Глібов, Леся Українка, П. Грабовський, С. Васильченко, Винниченко але й інші письменники створили ряд визнач­них творів для дітей.

Психологією дитини, багатством її внутрішнього світу ціка­вився творець української соціально-психологічної прози Па­нас Мирний (1849—1920). Різні типи і характери дітей виве­дені в його «образку» з життя «День на пастівнику». В ди­тячу літературу з деякими скороченнями ввійшло оповідання «Морозенко» — одна з найбільш поетичних і трагічних історій життя дитини, яку загубив несправедливий суспільний лад. Панас Мирний написав соціально-психологічне оповідання «Пригода з «Кобзарем», де сила поетичного генія Т. Шевченка подається через драматичний сюжет з дитячого побуту. Дітям доступні уривки з роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (дитинство Чіпки), повісті «Лихі люди», а також «Казка про правду і кривду», які вводили у світ соціальних проблем.

Невеликою порівняно є спадщина співця.знедоленого селян­ства А. Тесленка (1882—1911), бо сам він не дожив й до три­дцяти років. Але це був сильний і оригінальний талант. Його два оповідання «Школяр» і «Наука» — цілий розділ дитячої літератури. Трагедія Миколки, допитливої, духовно багатої дитини, що прагне до знань, але замість навчання стає поводирем сліпого жебрака, була тра­гедією багатьох талановитих дітей бідноти. Завжди голодна Парасочка, що так і не може засвоїти жебрацької науки — це уособлення дітей трудящих, що прагнули ра­дощів дитинства,. Картини дитинства, що є суспільною драмою, проходять через оповідання «Немає матусі». В дитяче читання увійшов і антирелігійний твір А. Тес­ленка «У схимника».


08.06.2015; 02:25
хиты: 148
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь