На прикладі Біблії виховувалось не одне покоління дітей. Розповіді із книги книг несуть насамперед важливе виховне значення, навчають мудрості, любові, людяності, добра. Уже із книги Буття дитина черпає знання про те, що не все відбувається саме по собі, а все створене Богом, який все бачить і все знає. Важливе виховне навантаження має притча “Каїн та Авель”.
Цікавий матеріал для виховання дитини дає і Новий Завіт. Вже саме життя Ісуса Христа на землі, Його діяння є повчальними. Чимало цікавого матеріалу черпаємо із притч Нового Завіту, зокрема “Притчі про сіяча”, “Притчі про багату вечерю”, “Притчі про загублену вівцю й загублену драхму”, “Притчі про блудного сина”, “Притчі про митника й фарисея”. Однак одним із головних розділів Біблії є “Страждання й смерть Ісуса Христа”. Бачимо, що Бог із великої любові до людей віддав свого єдинородного сина на муки, щоб спокутувати гріхи людства.
У духовному розвитку особистості школяра Біблія відіграє важливе виховне та освітнє значення. Зміст духовних цінностей викладено у Книзі Життя, в Біблії, що є словом самого Бога для людини. Це християнські чесноти: покора, щедрість, цнотливість, доброзичливість, поміркованість, лагідність, працьовитість.
Головні якості духовної людини в Біблії названі плодами Святого Духа: любов, радість, спокій, терплячість, доброта, милосердя, віра, стриманість. Єдиним мірилом моральності й духовності людини є закон Божий, що знайшов своє втілення в десяти заповідях. Перші чотири з них указують нам на наші обов’язки щодо Бога. Решта шість заповідей вчать нас любові до свого ближнього:
- Шануй батька свого і матір свою.
- Не вбивай.
- Не чини перелюбу.
- Не кради.
- Не свідчи неправдиво проти ближнього твого.
- Не зажадай нічого того, що є в ближнього твого.
До духовних цінностей, які має засвоїти дитина і про які йдеться в Біблії, можна віднести “Справи милосердя для душі ближнього” (навернути грішника, навернути нерозумного, подати добру пораду тому, хто сумнівається, втішити того, хто сумує, терпляче зносити кривду, прощати кривду винуватцям нашим, молитися за своїх рідних, знайомих та “Справи милосердя для тіла ближнього” (нагодувати голодного, напоїти спраглого, вдягнути того, хто має потребу в одязі, прийняти в дім подорожнього, відвідати хворого).
Формувати духовні цінності, спираючись на Слово Боже, бажано починати з першого року життя дитини, використовуючи вроджений, за С. Русовою, “інстинкт релігії”, духовно – релігійну сутність дитини, що з віком зникає, якщо її вчасно не підтримати й не розвинути.
Однак в сучасних умовах, коли освіта має світський характер, зміст Біблії досить важко донести до дітей. Уроки християнської етики, на жаль не є обов’язковими серед переліку шкільних предметів. Та й самі батьки за щоденними клопотами більше уваги приділяють матеріальним цінностям, ніж духовним, забуваючи, що саме сімейний осередок духовності є найважливішим. Дитяча Біблія повинна стати настольною книгою батьків. Доступні біблійні тексти та сюжети, яскраві ілюстрації не можуть не зацікавити дитину, не викликати в неї нескінченних запитань, відповіді на які можна знайти в Книзі Життя. Практика родинного виховання показує, що малят досить рано починає цікавити походження Землі, зоряного неба, Сонця, Місяця, всього того живого і неживого, що є на нашій планеті. Задовольнити дитячу допитливість зможе тільки Біблія.
Кожна матір зобов’язана навчити дитину звертатися до Бога у молитві з наймолодшого віку. Дитина повинна знати, що молитва – це наша розмова з Богом, нашим небесним Отцем. У молитвах ми прославляємо Бога як нашого Творця, дякуємо за все, що він нам дає, просимо тогою чого потребуємо. Прикладом такої молитви є “Отче наш”.
Також дітям треба пояснювати, що молитися треба часто, бо ми повинні постійно спілкуватися з Богом чи то з проханням, чи з подякою.
Роль Біблії у духовному і моральному становленні особистості дитини є надзвичайно важливою ланкою виховання, формування світоглядних орієнтирів, життєвих цінностей.
