1 Юрій був сином славетного Богдана Хмельницького. Він народився від його шлюбу з переяславською козачкою Ганною Сомківною близько 1641 р. Саме шістнадцятирічному юнакові, відчуваючи наближення смерті, заповідав у 1657 р. свою булаву, а отже, і владу над козацькою державою, великий гетьман України. Та "повноцінним" гетьманом Ю. Хмельницький стає лише у 1659 р., після зміщення І. Виговського.
Укладена Ю. Хмельницьким з представниками царя нова Переяславська угода 1659 р. не була довговічною з огляду на невдоволення більшою частиною козацької еліти її положеннями, що значно обмежували права українців. Це, поряд з іншими причинами, спонукало гетьмана до переходу під зверхність польського короля та підписання з ним Слободищенського (Чуднівського) трактату восени 1660 р. "Без другої сторони Дніпра ми не складаємо Війська Запорозького, рівно як і та сторона без нас…", — відзначав Ю. Хмельницький, проводячи політику об'єднання Правобережної та Лівобережної України. Протягом 1660—1662 рр. гетьманський уряд здійснив п'ять військових походів з метою відвоювання у московського царя Лівобережжя, однак, вони не принесли бажаного результату.
Після відмови від булави у 1663 р. Ю. Хмельницький був висвячений в ченці під іменем Гедеона, а невдовзі отримав сан архімандрита. Деякий час перебував у польському полоні. Після звільнення, у січні 1668 р., підтримав Дорошенка щодо прийняття протекторату турецького султана. Через деякий час він переходить на бік пропольського гетьмана Ханенка, і під час однієї з битв потрапляє у полон до турків. Перебував у почесному турецькому полоні з 1672 до 1676 р. (спочатку в Єдичкульській фортеці "Сім веж", а потім в одному з монастирів поблизу Стамбула), після чого султан Мегмед IV проголосив його гетьманом і князем України.
Протягом п'яти років — від початку 1676 р. й до половини 1681 р. — Хмельницькому на руїнах колись єдиного Гетьманату, та за допомогою турецького султана, вдалося започаткувати князівську форму правління. Його резиденцією стало місто Немирів на Вінниччині. Українське князівство було у повній васальній залежності від Османської імперії, що співпало із політичними устремліннями частини козацької старшини не визнавати протекцію ні польського, ні російського монархів. Після усунення гетьмана-князя з політичної арени в 1681 р. обірвалася надія на встановлення спадкової форми правління, яка, згідно з прагненнями Б. Хмельницького, мала б перетворити Український гетьманат на монархічну державу.
2. Хмельницький Юрій Богданович (прибл. 1641 - після 1681 р.)- гетьман України в 1657 р. та в 1659-1663 pp. Син Богдана Хмельницького. Здобув добру домашню освіту, навчався в Києво-Могилянській колегії, У 1657 р. зовсім молодий Юрій був проголошений гетьманом України.
27 жовтня 1659 р. він пішов на укладення нового Переяславського договору з Росією, який істотно обмежував суверенітет Української держави 17 жовтня 1660 р. під тиском старшини підписав з Польщею Чуднівський Договір. Юрій Хмельницький Неодноразово Підкорявся то Московському царству, то повертався на бік Польщі, то ставав васалом Османської імперії. У 1663 р. він відмовився від гетьманства і на деякий час постригся в ченці. У жовтні 1669 р. Юрій Хмельницький потрапив до рук татар і був відісланий до Стамбула. На початку 1677 р. він призначається Портою володарем «Руського князівства» зі столицею в Немирові. Юрій Хмельницький робив невдалі спроби об'єднати Україну. Після укладення Бахчисарайського договору 1681 р. був відкликаний до Стамбулі. Його було вбито за невідомих обставин.
3. Переяславські статті. У жовтні 1659 року в Переяславі в оточенні російських військ під командуванням О. Трубецького козацька старшина знову обрала гетьманом Юрія Хмельницького. Юрія примусили підписати невигідний для України договір, так звані Переяславські статті, за яким:
• російські загони мали право розташовуватися в усіх великих містах України;
• російські воєводи мали право перебувати в Києві, Переяславі, Ніжині, Умані, Брацлаві;
• козакам заборонялося здійснювати походи й вести зовнішню політику без дозволу царя;
• обрання гетьмана, призначення старшин і полковників відтепер могло відбуватися тільки з царського дозволу;
• новообраний гетьман мав присягати на вірність московському цареві;
• козаки були зобов'язані вирушати в похід за наказом царя;
• українська церква підпорядковувалася московському патріархатові (За «Довідником з історії України»).
