пользователей: 21276
предметов: 10469
вопросов: 178036
Конспект-online
зарегистрируйся или войди через vk.com чтобы оставить конспект.
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


24.Б.Хмельницький та його бойові побратими.

     Хмельницький Богдан-Зиновій Михайлович (1595-1657 pp.)- державний і політичний діяч, керівник Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст., фундатор Української держави (Війська Запорозького), гетьман України (1648-1657 pp.), організатор українського козацького війська, родоначальник української дипломатії, меценат і покровитель Української православної церкви. Богдан Хмельницький народився в Суботові поблизу Чигирина в шляхетсько-козацькій родині. В юнацькі роки вступив на військову службу. У битві під Цецорою (1620 р.) потрапив до турецького полону. Після звільнення (1622 р.) продовжив службу у реєстровому війську. У 1630-х pp. брав участь у козацьких повстаннях. Згодом обіймав посади військового писаря, чигиринського сотника. У січні 1648 р. Богдан Хмельницький підготував і очолив повстання на Запорозькій Січі (Запорізька Січ), яке поклало початок Національно-визвольній Війні українського народу. Тоді ж був обраний гетьманом України. Протягом року здобув блискучі перемоги над польським військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцами, здійснив похід під Львів і Замостя. В ході Національно-визвольної Б. Хмельницький уперше в історії політичної думки України сформулював ідею створення власної незалежної держави. В умовах ускладнення міжнародної ситуації в березні 1654 р. уклав союзницьку угоду з російським царем. Згодом, будучи невдоволеним діями Москви, спрямованими на досягнення перемир'я з Варшавою, вніс корективи до зовнішньополітичного курсу Української держави, поклавши в його основу принцип надання пріоритетів союзам з країнами, вороже налаштованими до Польщі: Швецією, Трансільванією, Бранденбургом. Упродовж усього гетьманування Богдан Хмельницький проводив гнучку соціальну політику, запобігаючи загостренню соціально-економічних конфліктів у суспільстві.

Іван Богун

1.     Від природи міцний, широкоплечий, неймовірно сміливий і сильний, він став лідером козацьких полків Поділля і швидко завоював симпатії народних мас. Всі сучасники Богуна відзначали його розум та хитрість. Він відмовився від реєстрового чину та маєтностей, які обіцяли йому поляки, і підтримав визвольний рух українців.
     Іван Богун був одним з найближчих сподвижників великого Богдана. Він очолив трагічний відступ козаків під Берестечком у 1650 році, в момент, коли Хмельницького захопили в полон татари. Після загибелі Максима Кривоноса та Михайла Кричевського Іван Богун став одним з лідерів народного руху, обирався наказним гетьманом за відсутності Хмельницького. У 1651 році на Поділля вирушили каральні загони польського гетьмана Калиновського. Вони мали на меті захопити Вінницю, Красне, Брацлав, а потім вдертися до Київщини. Однак надто вмілий і сміливий полковник обороняв свій рідний край. На підступах до Вінницької фортеці на високій кручі поляки змушені були перейти Південний Буг. Оскільки стояли люті морози, Богун наказав прорубати ополонки в річці і облити кручі водою. Дістатися до козаків було неможливо, багато крилатих гусарів потонуло в холодних водах, а добили їх артилерійський вогонь і стрімка атака козацької кінноти. Калиновський був непримиренним ворогом Богуна і Хмельницького. Поразка під Вінницею зупинила поляків на шляху до Брацлава та Подніпров’я. В цей момент на допомогу Богуну Хмельницький додатково вислав полк козаків. Його характерною рисою була часта непокора Хмельницькому, та й будь-якому іншому авторитету, неприйняття і відмова присяги московському цареві у 1654 році. Він не приїхав на Переяславську раду, всіляко уникав спільних із Москвою походів. Його полк був основою війська Івана Виговського та відіграв вирішальну роль у Конотопській битві 1659 року. Видається дивним, чому полковник ніколи не намагався заволодіти гетьманською булавою, але, можливо, в цьому й проявилася його мудрість – послідовна політика та соборний прагматизм замість вічних українських заздрісних владних амбіцій.

2.      Полковника Івана Богуна, який очолював Кальницький (Вінницький) козацький полк, дослідники вважають найвидатнішим після Богдана Хмельницького стратегом Національно-визвольної війни. Він брав участь у всіх великих битвах тієї війни. Був блискучим майстром польових боїв і захисту міст, уміло перетворюючи їх на неприступні фортеці.

     Іван Богун вирізнявся неперевершеною особистою хоробрістю, незламною волею. Його бачили скрізь, де кипіла жорстока битва, де була найбільша небезпека. Один із поляків дав Богунові таку характеристику: "...мав удачу лиса, який показує собакам зуби або хвіст; він був дужим і хитрим." Кмітливість Богуна не раз рятувала козаків. Так, наприклад, під час оборони Умані в січні 1655 р. Богун наказав полити водою вали укріплення, і вони, мов склом, вкрилися кригою. Міцна фортеця стала справді неприступною.

     Богун ніколи не виявляв жорстокості до переможених. Йому була притаманна шляхетність, навіть вороги називали його "лицарською людиною". Мудрий політик, він уособлював ту частину козацтва, яка, завжди підтримуючи ідею незалежності України, прагнула "...не бути ані під королем польським, ані під царем московським".

 

Михайло Кричевський

     Народився в сім’ї шляхтича-католика. Здобув добру освіту, крім польської володів також німецькою, французькою та латинською мовами. Був улюбленцем коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського.

     У 1643 р. призначений чигиринським полковником, став кумом сотника Чигиринського полку Б. Хмельницького. У подальшому — сподвижник Б. Хмельницького. Допомагав у 1644 р. боротись з татарами в Охматівській битві. У 1647 р. звільнив Б. Хмельницького з ув’язнення. У свою чергу Б. Хмельницький викупив Кричевського з татарської неволі.

     На початку Визвольної війни В 1648 році приєднався до Хмельницького під Жовтими Водами, прийнявши православне віросповідання та ім ́я Михайло (доти він був Станіславом). Цього ж року призначений київським полковником. Брав участь у Пилявецькій битві, військовому поході в Галичину, облозі Замостя, у переможних боях проти загонів С. Лянцкоронського та Я. Вишневецького.

     У серед. 1649 р. з’явилася загроза вторгнення литовського гетьмана Януша Радзивілла в Україну. Тому Хмельницький відрядив свого сподвижника на північний кордон, призначивши наказним гетьманом. На чолі 30-тисячного корпусу козаків М. Кричевський виступив проти польсько-литовських військ. Битва розгорнулася на території нинішньої Білорусі у районі м. Лоїв. Корпус Кричевського, що значно поступався в чисельністю і озброєністю військам Радзивілла, опинився в оточенні. Тяжко поранений Кричевський був узятий у полон. Приголомшений загибеллю свого війська, він заподіяв собі смерть.

Максим Кривоніс

     З початком Національно-визвольної війни українського народу очолив селянські загони повстанців у перших битвах з поляками. У 1648 р. призначений черкаським полковником. Під його командуванням козацька голота криваво мстила полякам за давніші знущання й тортури. 20 липня 1648 р. Кривоніс здобув замок у Полонному. Під Заславом (нині м. Ізяслав Хмельницької обл.) він успішно бився з військом князя Я. Вишневецького і змусив його відступити.    

      Під Старокостянтиновом Кривоніс використав у бойових діях замок князів Острозьких, який лежав  на великих плавнях річки Случ; тут він дістав поранення. Під Липовцем Кривоніс розбив війська князя Домініка Заславського. У Пилявецькій битві у вересні 1648 р., де яскраво виявилися військовий талант і кмітливість М. Кривоноса, взяли участь сто тисяч козаків і чотири тисячі татар. У триденному бою Кривоніс  зі своїми товаришами вщент розбив польське військо і багато ворогів потопив у річці Пилявці. Згодом Б. Хмельницький вислав військо Кривоноса до Бара, де знаходився добре укріплений замок; після облоги замок було взято. Ця подія стала для поляків ще більшим ударом, ніж поразка на Жовтих Водах  і під Корсунем. Кривоніс захопив польські замки на великій частині Правобережної України: Умань, Брацлав, Вінницю, Немирів, Тульчин. У жовтні Хмельницький розпочав облогу Львова; сам гетьман оточив місто, а на здобуття Високого замку вислав полковника Кривоноса. Після тяжких боїв 15 жовтня 1648 р. Максим Кривоніс штурмом взяв цей найважливіший пункт в оборонній системі міста, що примусило польське командування і представників міської влади піти на переговори. Після цього Кривоніс командував передньою розвідкою армії, Черкаським полком. Богдан Хмельницький посилав його у найважчі місця битв. У деяких документах зустрічаються відомості про розходження в поглядах і діях між Б. Хмельницьким і М. Кривоносом (так, одного разу за недодержання субординації гетьман нібито наказав прикувати Кривоноса до гармати, щоб змусити до послуху). Обставини смерті Кривоноса невідомі: в історіографії існує припущення, що причиною смерті були таємні наклепи на нього поляків та єзуїтів.


02.06.2015; 17:29
хиты: 381
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2016. All Rights Reserved. помощь