Русичі становили 90 % населення держави. Їхня культура справила на литовців помітний вплив. Вони переймали від українців та білорусів військову організацію та способи оборони, особливості зведення фортець, традиції господарювання і владарювання. Великого поширення з-поміж литовської знаті набула руська віра– так спочатку звалося в Литві православне християнство. Руська мова стала мовою вели кокняжого двору й державної канцелярії. Закріпленню русь кого впливу сприяли шлюби литовських князів із руськими князівнами. Тож назва «Литовсько-Руська держава» відображає умови тогочасного життя. Утім найсуттєвішою особливістю перебування руських земель у складі ВКЛ було те, що литовці дозволяли місцевій українській знаті обіймати найвищі адміністративні посади. Руські князі та бояри ставали на службу до великого князя литовського, за що за ними закріплювали їхні родові землі. На місцях залишалася вся попередня система управління за принципом: «Старого не порушуємо, а нового не впроваджуємо».
рррррррррррррррррррррррррррррррррррррррррррррррррррррррррр
всн....У ХІV ст. більшість українських земель опинилися в складі Великого князівства Литовського. Попервах політика литовських князів не була обтяжливою для місцевого люду, оскільки ті не руйнували їхніх традицій і не запроваджували щось нове. Відродився удільний устрій українських земель. Литовська еліта перейняла православну віру, культуру й закони Русі. Також литовські князі сприяли звільненню українських земель від монголо-татар. Битва на Синіх Водах (1362 р.) фактично поклала край монголо-татарському пануванню. Це дає вченим підставу говорити про Литовсько-Руську державу.
Значне розширення кордонів Великого князівства Литовського викликало конфлікти із сусідами, які також прагнули володіти землями колишньої Русі. Крім того, католицька церква наполегливо намагалася поширити свій вплив на Схід. Наприкінці ХІV ст. відбулося зближення Литви та Польщі, що привело до укладення між ними 1385 р. Кревської унії. Завдяки об’єднанню зусиль удалося завдати поразки Тевтонському ордену (Ґрюнвальдська битва 1410 р.), який загрожував обом державам.
Зближення з Польщею спричинило внутрішній конфлікт у Великому князівстві Литовському, який перетворився на відкрите збройне протистояння між прихильниками православ’я і старих удільних традицій, з одного боку, та прихильниками зближення з Польщею, католицизму та зміцнення централізації Литви, із другого. Вількомирська битва 1435 р. визначила подальший шлях розвитку Великого князівства Литовського в бік зближення з Польщею. У 1452 і 1470 рр. були ліквідовані Волинське і Київське удільні князівства, руська православна знать остаточно втратила свій вплив. Усі її спроби відновити старі порядки вже не мали успіху.
Поступово на українських землях установлювалося польсько-литовське панування, що супроводжувалося витісненням православної церкви католицькою, запровадженням нових порядків.
чапрсапор
У ХIV-ХVI ст. українські землі були захоплені сусідніми державами — Литвою, Польщею, Угорщиною.
Українські землі у складі Литви
На початку XIII ст. утворилася литовська держава — Велике князівство Литовське, яке починає активно розширювати свої володіння, в тому числі за рахунок руських земель.
Етапи приєднання руських земель до Великого князівства Литовського:
— перший великий князь Міндовг (1230-1263 рр.) поширив свою владу на землі Західної Русі (Білорусь);
— Гедимін (1316-1341 рр.) почав наступ на південно-руські (українські) землі, проте зіткнувся з територіальними претензіями Польщі;
— у битві на річці Сині Води (1362 р.) Ольгерд Гедимінович (1341- 1377 рр.) завдав поразки Золотій Орді і приєднав Чернігівщину, Київщину, Переяславщину, Поділля; внаслідок боротьби з Польщею відвоював Берестейський, Володимирський і Луцький уділи;
— Вітовт (1392-1420 рр.) заволодів Чорноморським узбережжям. 80 % Великого князівства Литовського — це були приєднані землі (українські, білоруські).
Особливості статусу українських земель у складі Великого князівства Литовського:
1) приєднання відбувалося переважно мирним шляхом через бажання князівств позбутися монгольського ярма;
2) система управління залишилася незмінною: руські князі сплачували щорічну данину та надавали збройну допомогу;
3) руська мова стала державною;
4) православна церква зберігала панівне становище;
Це цікаво! Десять із дванадцяти синів Ольгерда були православними. Литовські князі правили за принципом «Старого не міняємо, нового ке вводимо».
5) збереглося руське законодавство («Руська правда»);
6) литовці поєднувалися династичними шлюбами з українцями;
7) панувала українська культура.
Оцінки перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського:
— В. Антонович: Велике князівство Литовське було продовженням і розвитком князівського періоду.
— Д. Дорошенко: спочатку Велике князівство Литовське було фактично литовсько-руською державою, але після підписання Кревської унії, коли відбувся поворот Литви до Польщі, знищується незалежність України-Русі.
— М. Грушевський, І. Крип’якевич: Литва була загарбником, який позбавив Україну незалежності.
— Сучасна оцінка (Я. Малик, В. Чуприна): українські землі мали обмежене самоврядування (господарські відносини, суд, релігія), яке не поширювалося на державне управління; князь був єдиним розпорядником земель та війська, тому Велике князівство Литовське не було українською державою.
Боротьба за Галицько-Волинське князівство
Після смерті останнього князя Юрія II Болеслава у 1340 р. Галицько-Волинське князівство знову фактично розпалося. Волинь контролював литовський князь Любарт Гедимінович, причому князівство було незалежним від Литви. Любарт намагався відновити міць Галицько-Волинської держави.
У Галичині реальним правителем став боярин Дмитро Дедько, хоча формально вища влада належала Любартові. Проте на землі князівства претендувало і Польське королівство.
— З 1349 р. до 1377 р. тривають війни між Любартом та союзними військами Польщі й Угорщини за територію Галичини. Її результатом стало остаточне розділення Галицько-Волинського князівства; Волинь відійшла до Литви, в Галичині посів угорський ставленик.
— У 1387 р. Галичина була завойована Польщею.
— У 1434 р. тут було створене Руське воєводство з польською адміністрацією.
Політика Польщі на українських землях:
— насадження католицизму;
— закриття православних церков і монастирів;
— обмеження православних у праві обіймати державні посади;
— насадження зневаги до православ’я й української культури.
Для українців польське панування означало початок тривалого соціального та етнічного конфлікту, який поширився на всі сфери життя України. Це було підкорення чужій нації, чужій релігії, чужій культурі.
Об’єднання Польщі та Литви
Наприкінці XIV ст. міжнародна обстановка змусила Литву та Польщу об’єднатися.
Причини об’єднання Великого князівства Литовського і Польщі:
— наступ Тевтонського ордену на землі Литви та Польщі;
Словник
Тевтонський орден — держава німецьких лицарів.
— претензії Московського князівства на руські землі;
— необхідність протистояти нападам татар;
— прагнення польських феодалів отримати українські землі, литовських — здобути економічні та політичні привілеї, що їх мали польські магнати.
Наслідком цих процесів і прагнень стала Кревська унія (1385р.) — угода про державно-політичний союз між Великим князівством Литовським та Польським королівством.
