пользователей: 21204
предметов: 10449
вопросов: 177330
Конспект-online
зарегистрируйся или войди через vk.com чтобы оставить конспект.
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


10. Галицько-Волинське князівство. Данило Галицький.

 УТВОРЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА

     У 1199 р. волинський князь Роман Мстиславович об’єднав Галицьке й Волинське князівства, а також опанував Києвом у 1202 р. і створив сильну державу із центром у м. Володимир. До складу цієї держави входила більшість українських земель: між Дніпром і Карпатами. Літописець називав Романа Мстиславича першим самодержцем на Русі. У 1205 р. Роман Мстиславич загинув у битві під Завихвостом під час сутички з поляками.

     Після смерті Романа Мстиславича галицькі бояри прогнали за межі князівства його дружину й малолітніх синів Данила та Василька. Починається період усобиць у Галицько-Волинському князівстві. У цей час у внутрішні справи князівства втрутилися Польща й Угорщина.

     Протягом 1212 – 1214 рр. у Галичі править боярин Владислав Кормильчич, який оголосив себе князем. Це єдиний випад в історії Русі, коли князівський престол займав боярин.

 

 

Загальна характеристика.

      У різні періоди до складу Галицько-Волинської держави входили Галицьке, Перемишльське, Звенигородське, Теребовлянське, Володимир-Волинське, Луцьке, Белзьке, Берестейське та інші удільні князівства. Майже впродовж півтора сторіччя Галицько-Волинська держава відігравало надзвичайно важливу роль в житті східних слов'ян.

Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяв ряд чинників:

а) вдале географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала вплив центральної влади, природні умови робили ці землі важкодоступними для степових кочівників; крім того, Галицько-Волинське князівство розташовувалося на перехресті стратегічно важливих торгових шляхів);

б)  необхідність спільної боротьби двох князівств (Галицького і Волинського) проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом і проти монголо-татарської навали на Русь (Київська Русь);

в)  енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстиславича (1199-1205 рр.) та Данила Романовича Галицького (1238-1264 рр.);

г)  існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло економічному росту та інтенсифікації торгівлі.

 

Більше води ніж конкретики

      На XII-XIII ст. прийшлося швидке піднесення Галицького і Волинського князівств. Формування окремого Галицького князівства почалося з другої половини XI ст. Після з'їзду князів у Любечі (1097 р.) Галицька земля стала незалежною від Києва. Династія Ростиславичів, яка утвердилася на галицькому "столі" від кінця XI ст. зусиллями князів Володимирка (1124-1152 рр.) об'єднала розрізнені уділи (1141 р. Галич став столицею князівства) та Ярослава Осьмомисла (1152-1187 рр.) - значно розширила територіальні межі своєї держави. Князівська династія Ростиславичів припинила своє існування зі смертю Володимира, сина Ярослава Осьмомисла (1199 р.). Скориставшись з цього, волинський князь Роман Мстиславович (1170-1205 рр.) оволодів Галичем і приєднав Галицьку землю до Волинської (як окреме князівство сформувалося в середині XII ст.), чим започаткував утворення єдиного Галицько-Волинського князівства. Головні передумови об'єднання полягали в необхідності спільної боротьби проти агресії з боку Угорщини та Польщі та жвавих господарських зв'язках, що розвивалися між двома суміжними землями.

     Короткий період перебування на престолі об'єднаного князівства князя Романа позначився консолідацією держави. Спираючись на дрібних і середніх служилих галицьких бояр і городян, князь

     Роман Мстиславович приборкав верхівку галицьких бояр, перемога над якою сприяла зміцненню князівської влади в державі та зумовила активну й цілеспрямовану зовнішню політику першого галицько-волинського князя. Роман Мстиславович успішно воював із половцями на сході та Литвою на заході. Долучив до сфери впливу Галицько-Волинського князівства Київ (1202 р.). Після смерті князя Романа західноукраїнські землі вступили у більш як 40-річну смугу князівсько-боярських міжусобиць, які нерідко зумовлювали й іноземну окупацію краю.

     Розквіту Галицько-Волинська держава досягла за правління князя Данила Галицького (1238-1264 рр.).

 

Данило Галицький

Данило Галицький (1201-1264 pp.) - політичний і державний діяч, будівничий Галицько-Волинської держави (Галицько-Волинська держава), дипломат і полководець. Данило був старшим сином галицько-волинського князя Романа Мстиславича (Роман Мстиславович). Після смерті князя Романа (1205 р.), скориставшись малоліттям його синів, а також сварами між князями та боярами, польські й угорські феодали захопили Галичину (Галичина). Але з часом княжичі розпочали тривалу боротьбу за батьківську спадщину. Для того щоб «зібрати до купи» володіння батька, спочатку Волинь (1221 p.), а потім м. Галич і частину Галичини (1238 р.), Данилу Романовичу, названому Галицьким, знадобилося 40 років. Тільки у 1245 р. після перемоги над польсько-угорськими військами під Ярославом, він остаточно повернув собі всю Галичину. Він спорудив фортеці у Кам'янці-Литовському, Бересті, Біланові, Кам'янці Подільському, Хотині, поставив там своїх посадників і військові залоги, Данило Романович збудував нове місто - Львів, який назвав ім'ям свого сина - Лева. Завдяки мудрій державній політиці Данило Романович все ж зумів зберегти свою державу від знищення монголо-татарами. Незважаючи на певну залежність, він фактично не підкорився владі Золотої Орди. У 1253 р. Римський Папа Інокентій IV надав Данилу Галицькому королівський титул. У 1245-1264 pp. Данило Романович був повновладним господарем Галицько-волинської держави. Помер перший український король в 1264 р. у своїй новій столиці Холмі, яку він збудував (нині територія Польщі).

КНЯЗЮВАННЯ  ДАНИЛА  РОМАНОВИЧА. 

  Смерть  Романа Мстиславича усклад ни ла внутрішнє ста-новище Галицько-Во лин ського князівства. Лише у  20-х ро ках 13 ст. сини Романа Данилота Василько зібрали під своєю владою всю Волинь, відвоювавши  загарбані польським королем землі, мали союзниць-кі угоди з Лит вою, польськими князями, а 1238 р. утвердилися і в Галичині. Ва силько як молодший  залишився на Воли ні. Старший Романович столицю  Га лицько-Волинського князівства переніс до тільки-но закладеного м. Холма. Да нило утвердився і в  Києві. Однак сто ли цю свою в Київ не переніс, зали-шив там намісником хороброго воїна, боярина  Дмитра. Того-таки 1238 р.відбулася битва під До-рогичином, унаслідок перемоги в якій Данило по-клав край зазіханням німецьких лицарів-хрестонос-ців на західноукраїнські землі.

Протягом володарювання Данилу Романовичу

дово ди лося одночасно долати опір кількох су пер-ників: зі сходу загрожували монголи, із заходу на

українські землі зазіхали Польща та Угорщина. Од-ночасно дово дило ся воювати з непокір ними бояра-ми, які схи лялися до Ростислава Михайловича з чер-нiгівської династії та його союзників.

     У 1245 р. військо Данила Га лицького здобуло перемогу в битві проти при ве-деного Ростиславом війська угорського  короля та його союзників біля м. Яросла-ва на Сяні. Внаслідок Яро славської бит-ви Данило зламав опір бояр, остаточно  утвердився в Галичі й надовго поклав  край зазіханням Угор сь кого королівства.     

     Важливим напрямком зовнішньої по лi-тики Данила Романовича були відносини  з монгольськими  володарями.Здійснив-ши по дорож в Орду в 1245 р., Данило  починає шукати союзників у боротьбі з  ординцями. З цією метою налагоджує

союзницькі відносини з Поль щею,  Угорщиною, Владимиро-Суз даль ським  князівством. Відгукнувся князь на про-позицію Ватикану розпочати пере-говори про участь русичів у хрестовому  по ході європейських держав проти мон-голів. Щоб заохотити князя до походу,  папа запро понував йому прийняти ко-ролівську ко рону. У 1253 р.в Дороги-чині папський легат Опізо урочисто  коронував Данила Романовича. Однак  оголошений папою 1253 р. хрестовий похід проти монголів не знайшов під-тримки се ред європейських монархів.

 

 

 

 

 

 


02.06.2015; 14:07
хиты: 1230
рейтинг:+1
Гуманитарные науки
история
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2016. All Rights Reserved. помощь