УТВОРЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА
У 1199 р. волинський князь Роман Мстиславович об’єднав Галицьке й Волинське князівства, а також опанував Києвом у 1202 р. і створив сильну державу із центром у м. Володимир. До складу цієї держави входила більшість українських земель: між Дніпром і Карпатами. Літописець називав Романа Мстиславича першим самодержцем на Русі. У 1205 р. Роман Мстиславич загинув у битві під Завихвостом під час сутички з поляками.
Після смерті Романа Мстиславича галицькі бояри прогнали за межі князівства його дружину й малолітніх синів Данила та Василька. Починається період усобиць у Галицько-Волинському князівстві. У цей час у внутрішні справи князівства втрутилися Польща й Угорщина.
Протягом 1212 – 1214 рр. у Галичі править боярин Владислав Кормильчич, який оголосив себе князем. Це єдиний випад в історії Русі, коли князівський престол займав боярин.
Загальна характеристика.
У різні періоди до складу Галицько-Волинської держави входили Галицьке, Перемишльське, Звенигородське, Теребовлянське, Володимир-Волинське, Луцьке, Белзьке, Берестейське та інші удільні князівства. Майже впродовж півтора сторіччя Галицько-Волинська держава відігравало надзвичайно важливу роль в житті східних слов'ян.
Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяв ряд чинників:
а) вдале географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала вплив центральної влади, природні умови робили ці землі важкодоступними для степових кочівників; крім того, Галицько-Волинське князівство розташовувалося на перехресті стратегічно важливих торгових шляхів);
б) необхідність спільної боротьби двох князівств (Галицького і Волинського) проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом і проти монголо-татарської навали на Русь (Київська Русь);
в) енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстиславича (1199-1205 рр.) та Данила Романовича Галицького (1238-1264 рр.);
г) існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло економічному росту та інтенсифікації торгівлі.
Більше води ніж конкретики
На XII-XIII ст. прийшлося швидке піднесення Галицького і Волинського князівств. Формування окремого Галицького князівства почалося з другої половини XI ст. Після з'їзду князів у Любечі (1097 р.) Галицька земля стала незалежною від Києва. Династія Ростиславичів, яка утвердилася на галицькому "столі" від кінця XI ст. зусиллями князів Володимирка (1124-1152 рр.) об'єднала розрізнені уділи (1141 р. Галич став столицею князівства) та Ярослава Осьмомисла (1152-1187 рр.) - значно розширила територіальні межі своєї держави. Князівська династія Ростиславичів припинила своє існування зі смертю Володимира, сина Ярослава Осьмомисла (1199 р.). Скориставшись з цього, волинський князь Роман Мстиславович (1170-1205 рр.) оволодів Галичем і приєднав Галицьку землю до Волинської (як окреме князівство сформувалося в середині XII ст.), чим започаткував утворення єдиного Галицько-Волинського князівства. Головні передумови об'єднання полягали в необхідності спільної боротьби проти агресії з боку Угорщини та Польщі та жвавих господарських зв'язках, що розвивалися між двома суміжними землями.
Короткий період перебування на престолі об'єднаного князівства князя Романа позначився консолідацією держави. Спираючись на дрібних і середніх служилих галицьких бояр і городян, князь
Роман Мстиславович приборкав верхівку галицьких бояр, перемога над якою сприяла зміцненню князівської влади в державі та зумовила активну й цілеспрямовану зовнішню політику першого галицько-волинського князя. Роман Мстиславович успішно воював із половцями на сході та Литвою на заході. Долучив до сфери впливу Галицько-Волинського князівства Київ (1202 р.). Після смерті князя Романа західноукраїнські землі вступили у більш як 40-річну смугу князівсько-боярських міжусобиць, які нерідко зумовлювали й іноземну окупацію краю.
Розквіту Галицько-Волинська держава досягла за правління князя Данила Галицького (1238-1264 рр.).
Данило Галицький
Данило Галицький (1201-1264 pp.) - політичний і державний діяч, будівничий Галицько-Волинської держави (Галицько-Волинська держава), дипломат і полководець. Данило був старшим сином галицько-волинського князя Романа Мстиславича (Роман Мстиславович). Після смерті князя Романа (1205 р.), скориставшись малоліттям його синів, а також сварами між князями та боярами, польські й угорські феодали захопили Галичину (Галичина). Але з часом княжичі розпочали тривалу боротьбу за батьківську спадщину. Для того щоб «зібрати до купи» володіння батька, спочатку Волинь (1221 p.), а потім м. Галич і частину Галичини (1238 р.), Данилу Романовичу, названому Галицьким, знадобилося 40 років. Тільки у 1245 р. після перемоги над польсько-угорськими військами під Ярославом, він остаточно повернув собі всю Галичину. Він спорудив фортеці у Кам'янці-Литовському, Бересті, Біланові, Кам'янці Подільському, Хотині, поставив там своїх посадників і військові залоги, Данило Романович збудував нове місто - Львів, який назвав ім'ям свого сина - Лева. Завдяки мудрій державній політиці Данило Романович все ж зумів зберегти свою державу від знищення монголо-татарами. Незважаючи на певну залежність, він фактично не підкорився владі Золотої Орди. У 1253 р. Римський Папа Інокентій IV надав Данилу Галицькому королівський титул. У 1245-1264 pp. Данило Романович був повновладним господарем Галицько-волинської держави. Помер перший український король в 1264 р. у своїй новій столиці Холмі, яку він збудував (нині територія Польщі).
КНЯЗЮВАННЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА.
Смерть Романа Мстиславича усклад ни ла внутрішнє ста-новище Галицько-Во лин ського князівства. Лише у 20-х ро ках 13 ст. сини Романа Данилота Василько зібрали під своєю владою всю Волинь, відвоювавши загарбані польським королем землі, мали союзниць-кі угоди з Лит вою, польськими князями, а 1238 р. утвердилися і в Галичині. Ва силько як молодший залишився на Воли ні. Старший Романович столицю Га лицько-Волинського князівства переніс до тільки-но закладеного м. Холма. Да нило утвердився і в Києві. Однак сто ли цю свою в Київ не переніс, зали-шив там намісником хороброго воїна, боярина Дмитра. Того-таки 1238 р.відбулася битва під До-рогичином, унаслідок перемоги в якій Данило по-клав край зазіханням німецьких лицарів-хрестонос-ців на західноукраїнські землі.
Протягом володарювання Данилу Романовичу
дово ди лося одночасно долати опір кількох су пер-ників: зі сходу загрожували монголи, із заходу на
українські землі зазіхали Польща та Угорщина. Од-ночасно дово дило ся воювати з непокір ними бояра-ми, які схи лялися до Ростислава Михайловича з чер-нiгівської династії та його союзників.
У 1245 р. військо Данила Га лицького здобуло перемогу в битві проти при ве-деного Ростиславом війська угорського короля та його союзників біля м. Яросла-ва на Сяні. Внаслідок Яро славської бит-ви Данило зламав опір бояр, остаточно утвердився в Галичі й надовго поклав край зазіханням Угор сь кого королівства.
Важливим напрямком зовнішньої по лi-тики Данила Романовича були відносини з монгольськими володарями.Здійснив-ши по дорож в Орду в 1245 р., Данило починає шукати союзників у боротьбі з ординцями. З цією метою налагоджує
союзницькі відносини з Поль щею, Угорщиною, Владимиро-Суз даль ським князівством. Відгукнувся князь на про-позицію Ватикану розпочати пере-говори про участь русичів у хрестовому по ході європейських держав проти мон-голів. Щоб заохотити князя до походу, папа запро понував йому прийняти ко-ролівську ко рону. У 1253 р.в Дороги-чині папський легат Опізо урочисто коронував Данила Романовича. Однак оголошений папою 1253 р. хрестовий похід проти монголів не знайшов під-тримки се ред європейських монархів.
