Суверенітет держави - незалежність держави, як у зовнішній політиці так і у внутрішній.
Розрізняють дві сторони державного суверенітету:
- внутрішню - висловлюють верховенство і повноту державної влади по відношенню до всіх іншим організаціям в політичній системі суспільства.
- Зовнішню - висловлює незалежність і рівноправність держави як суб'єкта міжнародного права у взаємовідносинах з іншими державами.
Ознаки державного суверенітету:
- верховенство - відсутність іншої суспільної влади;
- самостійність - самостійно приймати рішення;
- повнота - розподіляється на всі сфери суспільного життя;
- неподільність - єдність влади;
- незалежність - самостійно приймає рішення зовні країни;
- рівноправність - наявність прав і обов'язків, як і інших;
- невідчужуваність - неможливість довільного відчуження легітимної та легальної влади.
Види суверенітету:
- суверенітет народу - верховенство народу як джерела і носія влади;
- суверенітет нації - повновладдя нації, яке реалізується через її основні права - це гарантована законом міра свободи нації, яка здатна забезпечити її існування і розвиток;
- державний суверенітет.
Державний суверенітет нації і народу взаємопов'язані в демократичній державі. Україна як суверенна держава втілює в собі ці види. Реалізація в Україні права на політичне самовизначення, аж до відділення явища об'єктивно закономірним процесом. У сучасній державі офіційно визнається проблема суверенітету особистості як можливості між інститутів забезпечити захист прав людини від посягань держави.
