Юридичній науці відомі два основних види систематизації: інкорпорація і кодифікація.
Інкорпорація - вид систематизації, в ході якої діючі нормативні акти зводяться воєдино без зміни їх змісту, переробки та редагування. У цьому випадку текстуальний виклад юридичних норм (правил поведінки) не піддається зміні. Результатом інкорпорації є видання різних збірок або зібрань, які формуються за тематичним принципом (тобто за предметом регулювання) або по роках видання нормативних актів (тобто за хронологічним принципом).
Інкорпорація підрозділяється на офіційну і неофіційну. До офіційної можна віднести Збори законодавства України. У його першому розділі публікуються нормативні акти Президента та Уряду за певний період, у другому - їх індивідуальні правові акти. До неофіційною інкорпорації ставляться збірники нормативних матеріалів за галузями права, що видаються навчальних цілях, для освіти населення і т.д. На подібного роду неофіційні інкорпоративні матеріали не можна посилатися в ході розгляду юридичних справ у суді, арбітражі та інших правозастосовних органах.
Кодифікація припускає переробку норм права за змістом і їх систематизоване, науково обгрунтоване виклад у новому законі (зведенні законів, кодексі, засадах законодавства та ін.) Кодифікація - це сістематізаціонной робота більш високого рівня, ніж інкорпорація, так як в ході кодифікації відбувається якісна переробка діючих юридичних норм, усуваються неузгодженості, дублювання, суперечності і прогалини у правовому регулюванні, скасовуються неефективні і застарілі норми. Нормативний матеріал наводиться законодавцем в струнку, внутрішньо узгоджену правову систему. На зміну раніше діяв великому числу юридичних нормативних документів приходить новий єдиний зведений акт, виданням якого досягається чіткість і ефективність у правовому регулюванні.
Кодифікація - законодавства може бути загальною (коли переробці піддається все законодавство держави), галузевої (якщо переробляються норми галузі законодавства) або спеціальної (що охоплює норми-якого-або правового інституту).