Офіційне тлумачення - роз'яснення змісту і мети правових норм, сформульоване в спеціальному акті уповноваженого органом в рамках його компетенції, і має юридично обов'язкову силу для всіх, хто застосовує роз'ясняються норми. Напр., Правом офіційного тлумачення Конституції України наділений лише Конституційний Суд України. Його тлумачення общеобязательно, легально (узаконено).
Офіційним тлумаченням займається вузьке специфічне коло учасників.
Офіційно тлумачення (за сферою дії) ділиться:
Нормативне - офіційне роз'яснення, яке невіддільне від правової норми, поширюється на широке коло суспільних відносин - на необмежену кількість випадків, передбачених толкуемой нормою.
Казуальное (індивідуальне) - (казус - випадок) - офіційне роз'яснення, обов'язкове лише для конкретного випадку та для осіб, щодо яких воно проводиться; має місце там, де в процесі правозастосування ставиться мета - роз'яснити норму, щоб правильно вирішити справу.
Сфера дії тлумачиться норми знаходиться в залежності від правомочностей суб'єкта тлумачення.
Нормативне:
автентичне - зміст норми тлумачиться тим органом, який її встановив, тобто автором норми. Суб'єктами такого тлумачення можуть бути всі правотворчі органи.
(Напр., закони, як правило, роз'яснюються парламентом. Проте Верховна Рада України не має права офіційного тлумачення нею ж прийнятих законів. Відповідно до ст.147 Конституції України нормативне тлумачення Конституції та законів України здійснює Конституційний суд. Верховна Рада Автономної Республіки Крим роз'яснює порядок застосування нормативно-правових актів, їм виданих).
Легальне (делеговане) - загальнообов'язкове тлумачення норми здійснюється органом, який цю норму не встановлював, але уповноважений законом або за дорученням її тлумачити постійно або разово. Правом такого тлумачення володіє Конституційний суд, Верховний суд, Вищий арбітражний суд України.
Казуальних (індивідуальне):
судове - здійснюється судовими органами при розгляді конкретних справ і знаходить своє вираження у вироках або рішеннях у цих справах.
Адміністративне - здійснюється міністерствами, відомствами, місцевою державною адміністрацією; містить вказівки відповідним органам як останні повинні вирішити ту чи іншу справу.
Акт офіційного тлумачення норм права (интерпретационно - правовий акт) - акт - документ, який містить роз'яснення змісту і порядку застосування правової норми, сформульоване уповноваженим органом у рамках його компетенції, і має обов'язкову силу для всіх, хто застосовує роз'ясняються норми.
Матеріальній основі.
Акти тлумачення норм права можна розділити на види у відповідності з різними критеріями:
- по галузевої приналежності норми, які тлумачиться,
- акти тлумачення конституційного, цивільного, кримінального права тощо;
- по структурних елементах норми, яка тлумачиться, - акти тлумачення гіпотези, диспозиції, санкції;
по юридичній формі вираження - постанови, укази, накази, роз'яснення та ін;
- по сфері дії - нормативні, казуальні;
- по авторству норми, яка тлумачиться:
а) акти автентичного тлумачення;
б) акти легального (делегованого) тлумачення.
- За повноваженнями інтерпретатора:
інтерпретаційні акти правотворчих органів засновані на правотворчих повноваженнях інтерпретатора, згідно з якими наділяються в певну форму; містять нормативні (загальні) роз'яснення; мають юридичну силу , однаковою з юридичною силою правотворчих актів даного органу (напр., постанова Верховної Ради України).
Інтерпретаційні акти правозастосовних органів - засновані на правозастосовних повноваженнях інтерпретатора, згідно з якими наділяються в певну форму; містять правила застосування норм права, сформульовані в результаті узагальнення юридичної практики (напр., постанова Пленуму Верховного Суду та Вищого арбітражного суду, вказівка ??з питань розслідування Генерального прокурора України).
