Юридичні джерела (форми) права - вихідні від держави або визнані їм офіційно-документальні форми вираження і закріплення норм права, що надають їм юридичне, загальнообов'язкове значення.
Юридичні джерела (форми) права поділяються на:
- нормативно-правовий акт;
- правовий прецедент;
- нормативно-правовий договір;
- правовий звичай;
- правова доктрина;
- релігійно-правова норма;
- міжнародно-правовий акт.
Нормативно-правовий акт - офіційний акт-документ компетентних органів, що містить норми права, забезпечувані державою (конституції, закони, укази президента, постанови та ін.)
Правовий прецедент - акт-документ, що містить нові норми права в результаті вирішення конкретної юридичної справи судовим або адміністративним органом, якому надається загальнообов'язкове значення при вирішенні подібних справ у майбутньому.
Нормативно-правовий договір - спільний акт-документ, що містить нові норми права, які встановлюються за взаємною домовленістю між правотворчими суб'єктами (результат двосторонньої або багатосторонньої угоди) з метою врегулювання будь-якої життєвої ситуації, і забезпечується державою.
Правовий звичай - акт-документ, що містить норми-звичаї (правила поведінки, що склалися в результаті багаторазового повторення людьми певних дій), які санкціоновані державою і забезпечуються ім.
Правова доктрина - акт-документ, що містить концептуально оформлені правові ідеї, принципи, які розроблені вченими з метою удосконалення законодавства, усвідомлені суспільством і визнані державою як обов'язкові.
Релігійно-правова норма - акт-документ, що містить церковний канон або іншу релігійну норму, яка санкціонується державою для надання їй загальнообов'язкового значення і забезпечується ім.
Міжнародно-правовий акт - спільний акт - документ двох або кількох держав, що містить норми права про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків у різноманітних відносинах між ними.
