У результаті наукової систематизації прав людини в історичному огляді з'явилися теорія трьох поколінь прав людини.
Перше покол. прав чел-ка - невідчужувані особисті (гр-кі) і політ. права. Це - право гр-на на свободу думки, совісті і релігії, на участь у здійсненні гос. справ, на рівність перед законом, право на життя, свободу і безпеку особистості, право на свободу від довільного арешту, затримання або вигнання, право на небезпечну розгляд справи незалежним і безстороннім судом та ін Лич. і політ. Права придбали юр. форми спочатку в актах конституційного національного права, а потім в актах міжнародного права.
Друге покол. прав людини - поглиблення лич. (Г-ких) і розвиток соц.-економ і культ прав (право на працю, відпочинок, соціальне забезпечення, медичну допомогу та ін) - сформувалося в процесі боротьби народів за поліпшення свого економічного становища та підвищення культурного статусу. Ці вимоги виникли після 1 мир. війни, а вплинули на демократизацію і соц-цію констіц. права країн світу та міжнародне право після 2 світ. війни, коли завдяки бурхливому розвитку виробництва склалися реальні передумови для задоволення соціальних потреб гр-н.
Друге покоління прав людини зв. сис-мій позитивних прав. Вони не можуть реалізуватися без организац., Координуючої та інших форм деят-ти д-ва щодо їх забезпечення.
Третє покоління прав людини можна назвати солідарними (коллект-ми), тобто правами всього чол-ва - правами чел-ка і правами народів. Це право на мир, безопасноти, незалежність, на здорове окруж. середу, на соц. і економ. розвиток як чел-ка, так і чол-ва в цілому. Це права особистості, які не пов'язані з його лич. статусом, а диктуються належністю до якоїсь спільності (асоціації), в кіт. прав лич-ти відведено провідне місце (право на солідарність, право на междунар. спілкування ін.)
