Права людини - це охоронювана законом міра можливої ??поведінки, спрямована на задоволення інтересів людини.
Це універсальна категорія, що представляє собою випливають із самої природи людини можливості користуватися благами та умовами безпеки.
Ознаки прав людини:
- виникають і розвиваються на основі природної та соціальної сутності людини з урахуванням зміни умов життя суспільства;
- складаються об'єктивно;
- належать індивідууму від народження;
- безпосередньо діючі;
- це вища соціальна цінність;
- являє собою принципи і норми взаємин між людьми і державою.
Виділяють види прав людини: особисті; політичні; економічні; духовні; культурні.
Права людини пов'язані із здійсненням так званої «негативної свободи», де індивід діє автономно, а держава утримується від втручання в його відносини і покликане їх захистити від можливих порушень. Права людини - це природні, невід'ємні права, що належать індивіду в силу його народження, і держава не може ні представляти ці права, ні відчужувати їх.
Правовий статус - складна, збірна категорія, що відображає весь комплекс зв'язків людини з суспільством, державою, колективом, оточуючими людьми. У структуру цього поняття входять такі елементи: а) правові норми, що встановлюють даний статус; б) правосуб'єктність; в) основні права та обов'язки; г) законні інтереси; д) громадянство; е) юридична відповідальність; ж) правові принципи; з) правовідносини загального (статусного) типу.
Правовий статус особистості - це правове становище людини, що відбиває його фактичний стан у взаємовідносинах з суспільством і державою.
Класифікація правових статусів особистості в першу чергу проводиться по сфері дії і структурі правових систем. Розрізняють загальний (міжнародний), конституційний (базовий), галузевої, родової (спеціальний) та індивідуальний правові статуси особистості.
Загальний (міжнародний) правовий статус особистості включає в себе крім внутрішньодержавних права, свободи, обов'язки і гарантії, вироблені міжнародним співтовариством і закріплені в міжнародно-правових документах. Захист його передбачена як внутрішнім законодавством, так і міжнародним правом.
Конституційний (базовий) статус особистості об'єднує головні права, свободи, обов'язки та їх гарантії, закріплені в основному законі країни. Його характерною ознакою є стабільність, яка обумовлена ??особливостями самої людського життя і передбачає встановлення в суспільстві нормального правопорядку, передбачуваних і розумних змін, які забезпечують збереження генофонду країни, темпи виробництва матеріальних і духовних цінностей, вільний розвиток особистості. Як будь-яка основа, на якій утворюються нові якості, конституційний статус повинен володіти стійкістю, його існування має тривати доти, поки основні суспільні відносини не зміняться докорінно і своїй більшості.
Стабільність конституційного статусу особистості залежить від того, наскільки повно він відповідає фактичним суспільним відносинам, і від того, який порядок прийняття, скасування відповідних норм та внесення до них змін закріплений в законі.
Галузевий статус особистості складається з правомочностей та інших компонентів, опосередкованих окремої або комплексною галуззю правової системи - цивільним, трудовим, адміністративним правом і ін
Індивідуальний статус характеризує особливості становища конкретної людини в залежності від його віку, статі, професії, участі в управлінні державними справами і т.п.
