Правова культура суспільства - це узагальнений історичний досвід, пам'ять соціальних груп і окремих людей у ??сфері політики, які впливають на їх політичну поведінку, це ж відноситься до громадян, що не мають відношення до політики.
Правова культура - це якісний стан правового життя суспільства, яке відбивається в:
-досягнутому рівні правової діяльності;
-рівні досконалості правових актів;
-ступеня правосвідомості та правового розвитку особистості;
-ступені свободи особистості та відповідальності держави і особистості;
-рівні позитивного впливу права на суспільні відносини та їх регулювання;
Структура правової культури суспільства:
культура правової свідомості;
культура правової поведінки;
культура юридичної практики.
Опції правової культури:
- пізнавальна - освоєння минулого і сьогодення;
- регулятивна - забезпечення ефективного функціонування всіх елементів правової системи;
- нормативно - аксеологіческого - оцінка поведінки, рівня розвитку законодавства.
Правова культура суспільства - категорія, яка вказує на рівень розуміння, визнання і свідомого виконання правових приписів. Виходячи з цього її поділяють на:
а) безпосередньо суспільну;
б) групову, характерну для визначень соціальної групи;
в ) індивідуальну.
Певний рівень правової культури досягається за допомогою об'єктивних (умови розвитку суспільства) і суб'єктивних (правове виховання) чинників.
Професійна правова культура - одна з форм правової культури суспільства, властива тієї спільності людей, яка професійно займається юридичною діяльністю, що вимагає спеціальної освіти і практичної підготовки. Як правило, це культура робочої групи, члени якої є службовими особами і носіями службової правової культури.
Професійної правовій культурі робочої групи (колективу) та її членам властива більш висока ступінь знання і розуміння правових явищ у відповідних галузях професійної діяльності.
Правова культура юриста вбачається в критичному творчому осмисленні правових норм, законів, правових явищ з погляду їх гуманістичного, демократичного і морального змісту.
Професіоналізм і справедливість торжествують у юридичній практиці лише тоді, коли юрист як служитель закону чесно виконує свій морально-правовий обов'язок, постійно підвищує свою майстерність, опановує досягненнями теоретичної та практичної юриспруденції.
Разом з тим кожна юридична професія має свою специфіку, що обумовлює й особливості правової культури різних її представників (суддів, прокурорських працівників, співробітників органів внутрішніх справ, юрисконсультів, адвокатів і т.д.).
