Термін «правова система» відображає конкретно історичний, реально існуючий комплекс взаємопов'язаних юридичних засобів і явищ держави. В цьому терміну закріплюється узагальнена теоретична модель (конструкція) правового змісту, яка функціонує легітимно1.
Правова система — система, яка постійно розвивається, тобто не є сталою. Вона безперервно вдосконалюється та змінюється в ході історичного процесу.
Правова система суспільства - це конкретна історична сукупність права, юрид. практики і панівних прав. ідеології отд. гос-ва.
Структура правової системи:
-право (законодавство)
-юрид. практика
-господств. прав. ідеологія
Тип правової системи - сукупність національних правових систем держави, які мають спільне риси, що виявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку, домінуючих форм (джерел) і принципів права, систем права і систем законодавства, організації правових установ (судеб. система).
Встановлення типів правової системи здійснюється шляхом їх типології (характеризуються великою подібністю між собою).
Типологія - вчення про типи правових систем.
Класифікація або типологія правових систем:
1) романо-германська (Італія, Франція, Іспанія, Німеччина, Австрія).
-Романська (Франція, Бельгія, Люксембург)
-германська (Австрія, Швейцарія)
2) англо-американська (Англія , США, Канада, Австралія, Нова Зеландія)
-англійське загальне право (Англія)
-американське право (США)
3) змішаний тип
-північноєвропейської (Данія, Швеція, Ісландія)
-латиноамериканська (Аргентина, Чилі)
4) релігійно -традиційний тип
-релігійно-общинний (мусульманські, християнські групи)
-далекосхідне-традиційне (китайська, японська)
- звичайно-громад. (Країни Африки)
5) соціалістичні (Куба, В'єтнам, КНДР).
