Суспільство - складний механізм, це ціла система найрізноманітніших відносин, які потребують впорядкування, регулювання. Для цього в суспільстві складається система соціального чи нормативного регулювання. Соціальне (нормативне) регулювання - це впорядкування відносин між людьми, їх поведінки за допомогою створення та реалізації соціальних норм. Оскільки суспільне життя складна й різноманітна, соціальні норми (правила поведінки загального характеру, що встановлюються і санкціоніруемая державою) помітно різняться не тільки за регульованими сферам суспільних відносин, але і за способами встановлення і забезпечення.
Право - особливий вид соціальних норм, оскільки має всі ознаки цих норм, але характеризується і особливими рисами, які не притаманні іншим засобам соціального регулювання.
У науковій літературі розрізняють два основних види соціального регулювання - індивідуальне і нормативне.
Індивідуальне регулювання - це впорядкування поведінка людей за допомогою разових персональних регулюючих акцій, рішень, що відносяться до окремих випадків, до конкретних осіб. Це найпростіший вид соціального регулювання. Він має незаперечні достоїнства, бо дозволяє вирішувати потрібні проблеми з урахуванням персональних якостей виконавців. Однак очевидні і істотні недоліки: кожен раз проблему треба вирішувати заново; відсутній єдиний порядок та ін
Нормативне регулювання - упорядкування поведінки людей, діяльності органів, організацій за допомогою загальних правил, тобто стандартів, зразків, еталонів, моделей поведінки, які, поширюються на всі випадки даного роду і які повинні підкоряться всі, хто опиниться у сфері дії таких правил. Зазвичай нормативне регулювання здійснюється в поєднанні з індивідуальним.
