пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Перерахуйте суб’єктів державного фінансового моніторингу та їх функції.

Фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються суб‘єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

В основу характеристики фінансового моніторингу через систему суб'єктів покладено розподіл на дві категорії суб'єктів фінансового моніторингу:

- суб'єкти первинного фінансового моніторингу;

- суб'єкти державного фінансового моніторингу.

В Україні коло суб'єктів первинного фінансового моніторингу має визначений склад1:

- банки, страховики (перестраховики), кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи;

- платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрінгові та клірингові установи;

- товарні, фондові та інші біржі;

- професійні учасники ринку цінних паперів;

- компанії з управління активами;

- оператори поштового зв'язку, інші установи, які проводять фінансові операції з переказу коштів;

- філії або представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України;

- спеціально визначені суб'єкти первинного фінансового моніторингу:

- інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.

З наведеного переліку суб'єктів первинного фінансового моніторингу превалюють суб'єкти фінансового сектору. Поряд із цим, введення до кола суб'єктів первинного моніторингу таких осіб, котрі не є учасниками фінансового сектора економіки, але які доволі уразливі для використання з метою відмивання коштів, відповідає останнім тенденціям у зазначеній сфері, відображеним Директивою Ради Європи та останньою редакцією Сорока Рекомендацій FATF.

Основними завданнями Держфінмоніторингу є: участь у реалізації державної політики у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; збирання, обробка та аналіз інформації щодо фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому контролю, та інших операцій, пов'язаних із легалізацією (відмиванням) таких доходів; створення єдиної інформаційної системи та ведення бази даних у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; налагодження співробітництва, взаємодії й інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав і міжнародними організаціями в зазначеній сфері; забезпечення представництва України у встановленому порядку в міжнародних організаціях з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Правовий статус вказаних органів влади в сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, визначається їх місцем у системі фінансового моніторингу та комплексом повноважень, прав, обов'язків і завдань, що покладені на них нормативно-правовими актами.

На зазначені центральні органи виконавчої влади покладено безпосередній контроль за виконанням суб'єктами первинного фінансового моніторингу завдань та обов'язків, передбачених законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом; здійснюють регуляторну політику щодо окремої специфічної сфери фінансових відносин і виконують особливу роль в інституційному забезпеченні діяльності механізмів запобігання відмиванню коштів.

Суб'єктами державного фінансового моніторингу є:

- Національний банк України;

- Міністерство фінансів України;

- Міністерство юстиції України;

- Міністерство транспорту та зв'язку України;

- Міністерство економіки України;

- Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку);

- Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

- Спеціально уповноважений орган (Держфінмоніторинг.

Фінансовий моніторинг залежно від суб'єкта його здійснення поділяється на:

- обов'язковий фінансовий моніторинг;

- внутрішній фінансовий.

Зазвичай при визначенні ознак, які свідчать про можливість відмивання коштів, наводять такі загальновідомі ознаки1:

- великі платежі готівкою (акумуляція великої кількості купюр невеликого номіналу від торгівлі незаконними товарами);

- нетипові та такі, що не мають економічної мети, трансакції фондів з або до іноземних юрисдикцій (при відмиванні коштів здійснюється передача фондів за кордон без належного пояснення цих операцій з точки зору підприємництва);

- нетипова ділова діяльність або трансакція (діяльність більше пов'язана із переміщенням фондів через фінансову систему, а не з отриманням прибутку при здійсненні фінансових операцій, наслідком яких є втрати або нижчий рівень рентабельності, без будь-якої видимої компенсації);

- велике або різке переміщення фондів (для будь-якого бізнесу економічно обґрунтованою є мінімізація витрат на бюрократичні процедури та за банківські послуги, а для злочинця етап нашаровування активів супроводжується зайвими трансакціями через інші установи та юрисдикції, намагаючись ускладнити відстеження);

- невідповідність суспільного становища клієнта з розмірами фондів, якими від оперує (управління активами від злочинної діяльності (підставними) особами, що не мають постійного місця проживання, постійного працевлаштування);

- захисна позиція при опитуванні (легальний бізнес завжди спроможний відповісти на будь-яке питання щодо трансакції, прихована операція за характером вимагає створення певної легенди, яка не завжди спрацьовує).

На суб'єктів первинного фінансового моніторингу покладено обов'язок звітування за власною ініціативою про операції, які підлягають обов'язковому моніторингу, і за вимогою уповноваженого органу надавати додаткову інформацію, пов'язану з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу.

 


23.04.2015; 12:54
хиты: 85
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь