Бурхливий розвиток процесів регіоналізації є результатом змін у політичній, економічній, соціальній сферах країн. На основі аналізу концепцій розвитку міжнародної регіональної інтеграції, дослідження взаємопов’язаних тенденцій розвитку світового господарства – глобалізації та регіоналізації – зроблено висновок, що у розвитку регіональної інтеграції відбуваються не лише кількісні, а й якісні зміни (оновлюються старі та виникають нові інтеграційні об’єднання; відбувається диверсифікація організаційних форм і моделей інтеграційних процесів).
В результаті аналізу форм та рівнів міжнародної регіональної інтеграції виділено основні моделі регіональної інтеграційної взаємодії, розроблено структурну схему взаємозв’язків між ключовими процесами світової економіки.
На основі дослідження характерних ознак нового регіоналізму у світовому господарстві, аналізу визначень регіону (геополітичного, географічного, економічного, культурно-філософського, адміністративно-юридичного) зроблено висновок, що новий регіоналізм передбачає розвиток відкритого співробітництва, внаслідок якого інтеграція розвивається більш глибоко, поєднуючи гармонізацію національних політик одночасно зі скороченням форм урядового втручання.
Сучасний регіоналізм не виступає альтернативою формуванню світового ринку. Головні відмінності «нового» регіоналізму від «старого» полягають в різних умовах функціонування регіональних суб’єктів, у зміні ролі держави в регулюванні економічних процесів, у відмінностях пріоритетів регіональної політики тощо.
