Глобалізація — процес діалектичної взаємодії національних та глобальних суспільних процесів, за якого відбувається поступове обмеження національних особливостей суспільних відносин (і відповідних якостей людини) та їх поступове підпорядкування системі глобальних відносин, а також законів та закономірностей такої взаємодії, цілісність якої забезпечується наднаціональними структурами. Тому автори, які вбачають відмінність глобалізації від інтернаціоналізації лише у руйнуванні національних кордонів та у підриві основ національного суверенітету, дещо звужують трактування глобалізації2. Так, на думку С. Чугрова, інтернаціоналізація — "це поступове взаємопроникнення технологічних і культурних стандартів, які, однак, не зачіпають державного суверенітету"3. У подібному контексті розглядає взаємовідношення глобалізації та інтернаціоналізації російський вчений В. Рамзес: "Глобалізація виглядає, скоріше, категорією — конкурентної інтернаціоналізації, десь, мабуть, її антитезою, ніж її логічним продовженням, розвитком, хоча наглядні прояви глобалізованого процесу мають місце і в ході інтернаціоналізації, що виділяється... яскраво вираженим посиленням взаємозалежності різних країн"1. Позиція С. Чугрова частково виправдана, але він при з'ясуванні інтернаціоналізації називає лише технологічні і культурні стандарти, і не розглядає національний суверенітет з урахуванням всієї системи суспільних відносин. Проте і в цьому разі логічніше говорити про підрив національних суспільних відносин. Сутність економічної глобалізації вчені також трактують по-різному. Так, А. Єльянов вважає, що "у першому наближенні глобалізацію економіки можна було би... визначити як диверсифікацію, розширення, поглиблення та ущільнення всієї системи транснаціональних господарських і культурних зв'язків, що у кінцевому підсумку надає їм загальнопланетарне, глобальне вимірювання"2. На думку В. Андерсона, економічна глобалізація охоплює зростання міжнародної торгівлі і зарубіжних інвестицій, міжнаціональну інтеграцію процесу виробництва, інтернаціоналізацію ринку робочої сили, вільне ходіння і обмін валюти, створення єдиних споживчих стандартів8. Українські автори цю категорію характеризують також неоднозначно (визначення Є. Савельєва). А. Філіпенко зазначає, що "глобальна "світова" економіка напередодні ІІІ-го тисячоліття являє собою цілісну, диверсифіковану, багаторівневу, ієрархічну систему, що охоплює сукупність міжнародних форм науки, техніки і виробництва, обігу, різноманітних товарів та послуг"4.
