Стратегічний ме неджмент— це процес оцінки зовнішнього середовища, формулювання організаційних цілей, ухвалення рішень, направлених на створення і утримання конкурентних переваг, здатних забезпечити бізнесу прибуток в довгостроковій перспективі.
Глобалізація може сприйматися як одна зі стратегій підприємства, яка
має на меті завоювання зовнішніх ринків.
Мультинаціоналізація як третій етап розвитку стратегій
зовнішньоекономічної діяльності була зумовлена зростанням митних бар’єрів і
протекціоністськими заходами держав. Цей етап (період з 1960 по 1980 р.)
відмітний створенням філій за кордоном, на місцевих статутних умовах, але у
тісній залежності від материнських компаній.
Рівень досягнення конкурентних переваг фірмою на зовнішньому ринку залежить від:
рівня освоєння ключових компетенцій;
витрати часу для вступу до ринку.
Ключові компетенції – це певні здатності що дають можливість компанії створювати вартість для споживачів або нейтралізувати загрози зовнішнього середовища для компанії. \
Галузі на світовому ринку:
повністю глобалізовані (пасажирські авіаперевезення, комп’ютерна,
автомобільна та фармацевтична промисловість, ін.);
частково глобалізовані (телекомунікації, космонавтика, ін.);
мультинаціональні (виробництво штучних волокон, міндобрив,
харчова промисловість, ін.);
національні (виробництво цементу, стального прокату, роздрібна
торгівля, ін.).
Характеристики глобальних процесів у сфері менеджменту:
широта гами виробів і послуг, які пропонуються; вона характеризує потенціал підприємства щодо пропозиції на глобальних ринках якнайбільшої кількості різновидів своєї продукції;
розміщення видів діяльності, які максимально впливають або визначають величину доданої вартості; від обраного способу розміщення, крім іншого, залежить рівень володіння (контроль і захист) підприємством його ключовими позиціями;
рівень глобалізації маркетингу, зі зростанням якого підприємство
отримує такі переваги, як кращий потенціал для задоволення диференційованих
потреб споживачів; збільшення розмірів економії внаслідок зростання обсягів
продажів; прискорений міжнародний розвиток; підвищення ефективності
контролю діяльності філій з боку центрального апарату тощо.
Глобальна конфігурація дозволяє підприємству ефективно
організовувати свою діяльність у світовому масштабі. Класично виділяють два
полярно протилежні види конфігурації: концентрована і дисперсна. Щодо
концентрованої конфігурації, то вона являє собою концентрацію найбільш
важливих ланок ланцюга формування вартості в одній або кількох країнах.
За умов дисперсної конфігурації успіх глобалізаційної стратегії,
навпаки, залежить від належного рівня розпорошення діяльності певних видів.