Економічна інтеграція — це процес усунення митних та інших бар'єрів,
що традиційно існували між країнами.
Економічна інтеграція в умовах ринкової економіки – це вільний рух капіталів, товарів і послуг робочої сили у межах угрупування країн.
Регіональна інтеграція — процес розширення економічного і
виробничого співробітництва, об'єднання національних господарств двох і
більше суверенних держав, який передбачає утворення єдиного економічного
регіону.
Передупови економічної інтеграції:економічнестановищем країн, груп країн та регіонів світу в умовах нерівномірного розподілу ресурсів; закономірностями науково-технічного прогресу;
тенденціями демографічного розвитку; необхідністю вирішення наявних та
передбачуваних глобальних проблем; різким скороченням відстаней завдяки сучасним транспортно-комунікаційним мережам; ринковою
«уніфікацією» економіки.
На мікрорівні вирізняють горизонтальну і вертикальну інтеграцію.
Горизонтальна інтеграція виникає за злиттям фірм, які виробляють подібні або
однорідні товари з метою їх подальшої реалізації через спільну систему
розподілу й отримання при цьому додаткового прибутку.
Вертикальна інтеграція передбачає об’єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах.
Принципом горизонтальної і вертикальної інтеграції є ТНК.
Переваги транс націоналізації:
Злиття та поглинання дозволяють ТНК отримати стратегічні активи інших фірм;
монополізувати ринки;
досягти ефектів синергізму;
збільшити розміри ТНК;
диверсифікувати ризики;
використати нові фінансові можливості;
реалізувати особисті інтереси вищого менеджменту тощо.
На рівні національних економік інтеграція розвивається на основі формування економічних об’єднань країн із тим чи іншим ступенем узгодження їх національних політик.
Форми міжнародної регіональної економічної інтеграції:
зона преференційної торгівлі; зона (асоціація) вільної торгівлі; митний союз; спільний ринок; економічний та політичний союзи.
Умови інтеграції: політикоправові,економічні,соціально-культурні та інфраструктурні.
Шляхи інтеграції:
«знизу—догори», у процесі поглиблення інтернаціоналізації та
транснаціоналізації господарського життя, коли домовленостям між країнами
про створення зони вільної торгівлі, митного союзу чи спільного ринку передує
досить тривалий період розвитку міжнародних економічних зв’язків на рівні
підприємців, фірм та корпорацій;
«згори — донизу», коли з різних політичних та соціально-економічних причин створюється інтеграційне угруповання країн, які ще не повністю відповідають критеріям інтеграційної сумісності, але в процесі подальшого регульованого і скоординованого на наднаціональному рівні співробітництва досягають тієї чи іншої форми міжнародної економічної інтеграції.
Ефективність міжнародної регіональної економічної інтеграції
досягається за рахунок таких факторів:
усунення дискримінації та бар’єрів між країнами — учасницями інтеграційних угруповань у русі товарів і послуг, капіталу, робочої сили та підприємництва;
стандартизації та уніфікації у виробничо-комерційній сфері;
динамічного ефекту завдяки розширенню ринку та економії на масштабах виробництва;
забезпечення достатнього рівня конкуренції.
Для зрілих інтеграційних угруповань характерні:
синхронізація процесів відтворення;
створення господарського комплексу з тісними взаємозв’язками національних економік з пріоритетом власного розподілу праці;
особливі механізми регулювання, переважно через наднаціональні органи;
узгоджена політика як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з іншими країнами та групами країн.
Сучасним процесам міжнародної економічної інтеграції притаманні
певні особливості, а саме:
динамізм процесів міжнародної економічної інтеграції в цілому;
нерівномірність розвитку й реалізації форм міжнародної економічної
інтеграції;
розвиток, поряд з інтеграційними, дезінтеграційних процесів.
