Проекти і моделі глобального розвитку поділяються на алярмістські,
максималістські, комплексні (системні). Перші з них попереджують про кризу
апокаліптичного характеру, якщо тенденції розвитку не зміняться на краще;
другі - потребують максимального наближення до ідеальних параметрів
глобальних моделей розвитку; треті - висувають помірковані системні вимоги
досягнення стану «глобальної рівноваги».
Багато економістів при формуванні моделей економічної глобалізації доводили, що бурхливий науково-технічний прогрес неминуче приведе суспільство до повного економічного
розквіту і «загального добробуту», позбавить економічних, соціальних і культурних суперечностей. До цих учених належить Д. Белл.
Белл уважає, що визначальним фактором розвитку в «постіндустріальному суспільстві» має бути не капітал, а нове знання і влада у вигляді «нового класу» технократів і
висококваліфікованої інтелігенції
Однією з моделей оптимістичного спрямування стала картини існування,соціальної рівності і зростаючого дозвілля де ці процеси взаємопов’язані із досягненнями науки,що дозволяють усунути суперечності в суспільстві.
Оптимістичну технотронну ідилію пропагує З. Бжезинський.
Яка пов'язана з технологічною елітою, до складу якої входять учені і техніки, котрі, скинувши владу партій і профспілок, забезпечать свідомий контроль за розвитком суспільства й особисту свободу його громадян.
Теорії технотронного і постіндустріального суспільства в дещо
модифікованому вигляді дістали свого продовження в доповіді О. Кінга (ФРН)
в чиїй доповіді «На радість і горе, мікроелектроніка і суспільство».
Уперше спробував побудувати глобальну динамічну модель Дж.
Форрестер 1971 року. Він розвинув спеціальну техніку розробки програм програвання
окремих блоків моделі їх перевага у простоті і зручності застосування. Він зосередив увагу на 5 основнихглобальних тенденціях, які викликали глобальний неспокій. Він успішно застосував методи природничих і інженерних наук для вивчення часових змін. Його підхід уможливлює передбачення тенденції глобального характеру і вплив на перебіг та ймовірні наслідки.
Опубліковано першу доповідь Римському клубу під назвою «Ліміти зростання» (1972). Її підготували співробітники
Модель Медоуза висловлює припущення, що природні ресурси планети не повністю вивчені, їх кількість має бути принаймні подвоєна, інакше може йти мова про масове вимирання населення планети внаслідок катастрофічно зростаючого забруднення навколишнього середовища.
Як альтернатива – концепція нульового росту що передбачає припинення росту населення, розширеного виробництва,зменшнеея рівня споживання ресурсів.
Друга доповідь Римському клубу «Людство біля зворотного пункту»,
Месарович і Пестель Сучасні кризи не тимчасове явище. Відвернення криз можливе в контексті глобальних процесів глобально економічного порядку. Альтернатива – стратегія споживання за умови глобальних зусиль нації, співпраці для виживання людського роду.
Нова регіональна модель «Новий погляд на розвиток» Кайя. Вона поставила на меті
завдання проаналізувати можливі шляхи вирівнювання доходів на душу
населення у розвинених країнах і країнах «третього світу» за рахунок постійної
допомоги слаборозвиненим країнам і оптимального перерозподілу структури
економіки всіх дев'яти регіонів, на які умовно був поділений світ.
«Латиноамериканська модель глобального розвитку» Ерерою.
Третя доповідь Римського клубу Перебудова міжнародного порядку Тімберген 1986р.
Стан людства характеризується в темпах розвитку країн.
Модель Леонтєва. Вивчення екологічних аспектів майбутнього світової економіки.
