Інвестиційна діяльність відіграє важливу роль у регіональному розвитку продуктивних сил. Вихід української економіки з кризи пов'язаний передусім з відтворенням інвестиційного процесу. Державне регулювання інвестиційного процесу спрямоване на стимулювання джерел нагромадження всередині країни, широке залучення зарубіжного підприємницького капіталу.
Інвестиції в цілому — це витрати на розширення й оновлення виробництва, що пов'язані з запровадженням нових технологій, матеріалів та інших знарядь і предметів праці. Вони реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в окремі підприємства і галузі. При цьому під капіталом у фінансовому значенні розуміють активи (кошти) фірми, підприємства. В економічному значенні він втілений у засобах виробництва, тобто основних і оборотних виробничих фондах.
До інвестицій належать усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що спрямовуються в об'єкти підприємницької та іншої діяльності, в результаті чого утворюється прибуток або досягається соціальний ефект. Такими цінностями є: грошові засоби, рухоме і нерухоме майно (матеріальні цінності); права на користування землею та іншими природними ресурсами, а також майнові права, що витікають з авторського права, ноу-хау, інтелектуальних цінностей тощо.
Вкладення майнових та інтелектуальних цінностей у той чи інший інвестиційний проект може здійснювати як юридична, так і фізична особа, що називається інвестором. У ролі інвесторів, що визначають обсяг, напрями й ефективність інвестицій, виступають органи влади та управління України, суб'єкти держави й адміністративно-територіальних утворень, державних підприємств і установ; недержавні підприємства; державні асоціації, товариства тощо. Інвесторами можуть також бути іноземні громадяни, юридичні особи, а також держави та їхні спільні з Україною підприємства.
Інвестиції поділяють на реальні та фінансові. Результатом перших є прирощення реального капіталу (споруди, машини, транспортні засоби тощо). Результатом других (фінансових), що мають за мету вкладення капіталу в цінні папери (акції, облігації тощо), не є прирощення реального капіталу. Тут відбувається так звана купівля титулу власності (аналогічно, наприклад, купівлі нерухомості), тобто операція передавання.
Інвестиційна діяльність відбивається у відповідній державній політиці, що здійснюється на основі певних принципів, які не є постійними і залежать від етапу розвитку економіки країни та здійснюваних у ній перетворень.
У сучасних умовах важливе значення має принцип послідовної децентралізації інвестиційного процесу на основі розвитку різноманітних форм власності, підвищення ролі внутрішніх (власних) джерел нагромаджень підприємств для фінансування своїх інвестиційних проектів. Важливими є державна підтримка підприємств за рахунок централізованих інвестицій; розміщення обмежених централізованих капітальних вкладень на конкурсній основі; фінансування інвестиційних проектів згідно з федеральними цільовими програмами.
Обов'язковою умовою прийняття рішень про фінансування є попередня експертиза кожної інвестиційної програми і проекту щодо їхньої відповідності цілям і пріоритетам соціально-економічної політики, окупності капітальних вкладень. Застосовується також спільне або пайове державно-комерційне фінансування інвестиційних проектів. Це дає можливість залучати додаткові фінансові кошти.
Інвестиційна діяльність може здійснюватися за рахунок власних, позикових і залучених коштів інвесторів, а також бюджетних і позабюджетних асигнувань. До власних фінансових ресурсів належать прибуток, амортизаційні відрахування, грошові нагромадження, збереження громадян та юридичних осіб. Позикові кошти інвесторів включають облігаційні позики, банківські й бюджетні кредити, а залучені — кошти від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб.
Державні інвестиції фінансуються за рахунок бюджету, прибутків державних підприємств, емісії грошей або шляхом випуску внутрішніх і зовнішніх позик уряду.
Бюджетне фінансування інвестиційної діяльності з метою реалізації державних інвестиційних програм передбачає регулювання галузевої та територіальної структури інвестицій.
З розвитком економіки бюджетне фінансування інвестицій замінюється системою субсидування їх, що передбачає надання бюджетних коштів у формі інвестиційних позик на принципах платності та повернення. Перевага такого субсидування полягає в можливості відбору на конкурсній основі найефективніших варіантів інвестування.
Державна інвестиційна політика передбачає широке використання і позабюджетних асигнувань через відповідні фонди. Позабюджетні фонди можуть виступати інвесторами в розрахунку на отримання доходів від інвестицій для додаткового фінансування своїх витрат. За основним напрямом діяльності фонди звільнені від сплати податків, мита.
Позабюджетні інвестиційні фонди утворюються, як правило, у формі акціонерного товариства відкритого типу і є компаніями, що вкладають капітал у цінні папери інших компаній.
В останні роки інвестиції у виробництво, що закладають основу для довгострокового економічного зростання, різко скоротилися і продовжують скорочуватися. Для відновлення й активізації інвестиційного процесу насамперед потрібно:
розвивати ощадну справу з використанням коштів населення;
знижувати рівень сукупного податкового тягаря на товаровиробників і його значну диференціацію;
використовувати рефінансування Національним банком України комерційних банків переважно на інвестиційні цілі;
зберігати і примножувати національний інтелектуальний потенціал завдяки залученню інвестицій у науку, освіту, перепідготовку кадрів.
Головним завданням є створення економічних умов для збільшення довгострокових інвестицій та залучення іноземних капіталів. Важливе значення у його вирішенні мають фінансові пільги: звільнення від оподаткування частини прибутку, що направляється на науково-технічні розробки; дозвіл на проведення прискореної амортизації основних фондів (тобто зменшення через прискорену амортизацію суми прибутку, що підлягає оподаткуванню) тощо. Це дає можливість якомога ефективніше використовувати інвестиції у виробництво і тим самим створити умови для його розвитку.
Чинне податкове законодавство в Україні не справляє стимулюючого впливу на підприємницьку діяльність взагалі та довгострокові вкладення зокрема. В умовах перехідного періоду важливо врахувати не тільки фіскальну, а й стимулюючу роль податкової системи.
Основним напрямом інвестицій є капітальні вкладення в основні фонди (основний капітал). Капітальні вкладення — це витрати на нове будівництво, реконструкцію, розширення і технічне переоснащення діючих підприємств, витрати на житлове, комунальне і культурно-побутове будівництво.
Співвідношення різних видів і напрямів витрат у загальному обсязі капітальних вкладень, його внутрішня будова встановлюються відповідно до інвестиційної політики і визначають структуру капітальних вкладень, яка багато в чому визначає темпи і пропорції відтворення основних фондів. Джерелом простого відтворення основних фондів є фонд заміщення, більша частина якого акумулюється у вигляді амортизаційних відрахувань, а розширеного — частина національного доходу країни, яка виділяється на цілі накопичення.
Залежно від призначення капіталовкладення поділяють на виробничі та невиробничі. Розрізняють також відтворювальну, технологічну, галузеву і територіальну структури капітальних вкладень.
Відтворювальна структура характеризує обсяги капіталовкладень, що спрямовуються на підтримку потужностей діючих підприємств, технічне переозброєння і реконструкцію, а також на розширення діючих і будівництво нових підприємств. Як правило, перші види вкладень обходяться дешевше, ніж нове будівництво. Технологічна структура установлює співвідношення між вартістю будівельно-монтажних робіт, вартістю устаткування та іншими витратами у загальному обсязі капіталовкладень. Галузева структура відбиває розподіл капіталовкладень між галузями, а територіальна — між регіонами.
Відповідно до державної інвестиційної програми формується перелік будов і об'єктів для загальнодержавних потреб, що мають фінансуватися з залученням коштів державного бюджету як на засадах безоплатності, так і на засадах повернення. Практикою установлено такий порядок формування переліку будов і об'єктів, що фінансуються з бюджету.
За підсумками 2012 року індекс виробництва промислової продукції області у порівнянні з 2011 роком збільшився на 1,4 % (тоді як загалом в Україні спостерігався спад на 1,8%). Вже у січні 2013 року обсяги випуску промислової продукції зросли порівняно з відповідним періодом минулого року на 11 %. Загальне виробництво продукції сільського господарства збільшилося на 4%. Обсяг продажу споживчих товарів склав 16,8 млрд. грн. (на 12% більше показників 2011 року).
У 2012 році в економіку області іноземними інвесторами вкладено майже 60 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій. Всього з 1994 по 2012 роки в економіку Закарпаття залучено понад 407 мільйонів доларів. Обсяг інвестицій в розрахунку на одну особу - 325 доларів.
За 2014 рік за даними відділу статистики будівництва, капітальних інвестицій та інвестицій зовнішньоекономічної діяльності ГУС, в економіку області іноземними інвесторами вкладено 19,7 млн.дол. США прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу). Обсяг унесених з початку інвестування в економіку області прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) на 31 грудня 2014р. становив 376,6 млн.дол. США, що на 13,9% менше обсягів інвестицій на початок 2014р. З країн ЄС унесено 270,6 млн.дол. США інвестицій (71,8% загального обсягу акціонерного капіталу), з інших країн світу – 106,0 млн.дол. США (28,2%). Інвестиції надійшли із 48 країн світу. Основними інвесторами є країни: Японія, Німеччина, Польща, Австрія, Нідерланди, США, Кіпр, на які припадає 71,0 % загального обсягу.
На підприємствах промисловості зосереджено 301,8 млн.дол. США (80,1%), у т.ч. переробної – 298,9 млн.дол. США, добувної промисловості і розроблення кар’єрів – 1,2 млн.дол. США, з постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 0,4 млн.дол. США, водопостачання; каналізації, поводження з відходами – 1,3 млн.дол. США. У підприємства з виробництва автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів та інших транспортних засобів унесено 111,6 млн.дол. США прямих інвестицій, виробництво комп’ютерів, електронної та оптичної продукції – 50,8 млн.дол. США, виробництво меблів, іншої продукції; ремонт і монтаж машин і устаковання – 37,1 млн.дол. США, виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів – 34,0 млн.дол. США, виготовлення виробів з деревини, виробництво паперу та поліграфічну діяльність – 24,1 млн.дол. США.
Обсяг реалізованої продукції промислових підприємств з прямими іноземними інвестиціями складає 8127,0 млн.грн. або 75,9% загальнообласного показника. У транспорті, складському господарстві, поштовій та кур’єрській діяльності акумульовано 22,8 млн.дол. США (6,1%), операціях з нерухомим майном – 14,8 млн.дол. США (3,9%), тимчасове розміщування й організація харчування – 13,4 млн.дол. США (3,6%), у сфері оптової та роздрібної торгівлі; ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів – 10,1 млн.дол. США (2,7%).
Сучасний стан економіки країни суттєво впливає на розвиток економіки регіону. Ускладнюють цей процес військові дії в східному регіоні України, стрімке здешевлення національної валюти України.
