За своєю структурою діяльність складається з окремих дій, а дії — з окремих робочих операцій. Причому дія в психології розглядається як одиниця діяльності;
операція — це спосіб виконання дії, обумовлений ситуацією.
Є дві стадії володіння робочими операціями. У психологічній літературі їх називають уміннями і навичками. Уміння — це дія, основою якої є практичне застосування отриманих знань. Вміння формуються шляхом вправ. Особливістю уміння є те, що окремі операції ще можуть бути не цілком досконалими (тривалими, містити певні помилки тощо). Більш високим ступенем оволодіння робочими операціями є навички. Навичка — це дія, що має високий ступінь освоєння і сформована шляхом повторення до досконалості. Навичка — це автоматизовані компоненти дій. Наприклад, вирізняють навички водіння автомобіля, навички письма тощо. У психології розглядають перцептивні, інтелектуальні і рухові навички.
На формування навичок впливають об’єктивні (стан або конструкція устаткування, умови роботи та ін.) і суб’єктивні причини (стан здоров’я, динаміка навички, настрій тощо).
ВЗАЄМОДІЯ НАВИЧОК вплив різних навичок один на одного.
Розрізняють такі Види В. н.:
1) інтерференція навичок - явище, що перешкоджає утворенню навичок і виникає при пред'явленні учню подібних завдань, що вимагають різних способів їх виконання;
2) позитивний перенос навичок - результат послідовного навчання комплексним діям, коли раніше сформовані навички сприяють формуванню подальших;
3) негативний перенос навичок - результат послідовного навчання комплексним діям, коли раніше сформовані навички негативно позначаються на формуванні подальших.
Організація і методи професійного навчання повинні створювати умови для позитивного переносу навичок і виключати передумови до виникнення явищ негативного переносу та інтерференції навичок.
