Мислення як феномен, що забезпечує родову особливість людини, в структурі психіки людини відноситься до психічних пізнавальних процесів які забезпечують первинне віддзеркалення і усвідомлення людьми дій навколишньої дійсності.
Традиційні в психологічній науці визначення мислення звичайно фіксують два його істотних ознаки: узагальненість і опосредствованість.
Тобто мислення є процес узагальненого і опосередкованого віддзеркалення дійсності в її істотних зв'язках і відносинах. Мислення представляє собою процес пізнавальної діяльності, при якому суб'єкт оперує різними видами узагальнень, включаючи образи, поняття і категорії.
Суть мислення – у виконанні деяких когнітивних операцій з образами в внутрішній картині миру. Ці операції дозволяють будувати і добудовувати змінну модель світу.
Специфічність мислення полягають в тому, що:
– мислення дає можливість пізнати глибинну суть об'єктивного світу закони його існування;
– лише в мисленні можливо пізнання того, що стає, змінюється світу, що розвивається;
– мислення дозволяє передбачати майбутнє, оперувати з потенційно можливим планувати практичну діяльність.
Процес мислення характеризується наступними особливостями:
-носить опосередкований характер;
-завжди протікає з опорою на наявні знання;
-виходить з живого споглядання, але не зводиться до нього;
-у ньому відбувається віддзеркалення зв'язків і відносин в словесній формі;
-пов'язано з практичною діяльністю людину.
Специфіка предмета психології мислення.
Поняттям "мислення" позначається одна з виключно значущих людських здібностей. Фундаментальною вона є в силу того, що в мисленні людина проявляється як родове істота, розум якого є відмінною рисою. Відображення цього факту у свідомості кожної людини обумовлює соціальну і особистісну значимість мислення. Не дивно, що в ХХ столітті виділилося такий напрямок або галузь наукової психології як психологія мислення. Історично виникають різні відповіді на питання про те, що вивчає психологія мислення. У своїй основі психологія мислення містить розуміння предмета психології. Методологічні передумови конкретно-наукового дослідження мислення - філософські положення про виникнення психіки, про функціонування її, про психіку як відображенні зовнішнього світу і про те, що сама психіка пізнавана, суспільно обумовлена, виникає в процесі взаємодії суб'єкта зі світом, про те, що психіка розвивається і т.д.
Діалектика / вчення про діалектичний мисленні / має відношення до психології. Діалектичне мислення є вищий рівень розвитку теоретичного мислення. Специфіка психології в тому, що вона не повинна зводитися до загального знання. Предмет психології мислення знаходиться на перетині того, що становить предмет комплексних досліджень і того, що пов'язано з психікою в цілому. Усередині психічного життя мислення невіддільне від інших явищ / емоцій, мотиваційно-потребностной сфери та ін /. При визначенні предмета науки треба розрізняти реальний предмет / те, що в ході розвитку наукового знання виділилося / і визначення предмета / та реальна область, яку психологи представляють у якості предмета /. Психологія вивчає мислення конкретної людини в його реальному житті і діяльності, але може розглядати також і відмітні ознаки мислення людини і вищих ссавців. Розрізнення чуттєвого і раціонального пізнання показує межі предмета психології мислення, відмінність мислення від сприйняття. Сприйняття відображає навколишній світ в образах, тобто досліджує дійсність з боку зовнішніх, чуттєво сприйманих властивостей і одиницею аналізу цього рівня пізнавальної діяльності є психічний образ / образ сприйняття /, в якому властивості дані в одиничних проявах, то і орієнтування на його основі носить частковий / одиничний /, конкретно-образний характер.
