В кінці ХХ на поч. ХХI вв. Європа опинилася на роздоріжжі. У майбутні роки демографічні тенденції можуть змусити уряди західноєвропейських країн позитивніше відноситися до імміграції. Деякі аналітики стверджують, що в найближчі півстоліття буде потрібно значне число іммігрантів, щоб співвідношення пенсіонерів і тих, хто працюють залишилося хоч би на нинішньому рівні. За оцінками доповіді Відділу народонаселення ООН, при нинішніх рівнях народжуваності і смертності Європейському союзу в період в 1995 по 2050 рік буде потрібно в середньому 1,4 мільйона іммігрантів в рік, щоб співвідношення працюючого і непрацюючого населення збереглося на рівні 1995 року. Втім, вже зараз багато країн Європи починають переглядати свою імміграційну політику у бік її пом'якшення. Так, у ФРН, де сумарний коефіцієнт народжуваності рівний 1,4, більшість батьків все ж таки проявляють бажання мати в сім'ї не більше однієї дитини. Це пояснюється їх прагненням працювати, зробити кар'єру, жити комфортніше. Проте, ФРН вважається однією з найбільш населених держав, оскільки давно проводить продуману і далекоглядну міграційну політику. За рахунок імміграції крім простого збільшення чисельності населення, збільшується і народжуваність в країні, оскільки рівень народжуваності серед мігрантів значно вищий, ніж у корінних жителів. Міграційна політика ФРН дає ще одну перевагу - омолоджування населення, оскільки серед робочих емігрантів переважає молодь.