Модульне навчання — це технологія навчання, сутність якої полягає в тому, щоб той, хто навчається, міг самостійно працювати із запропонованими йому індивідуальними програмами, що містять банк інформації та методичні рекомендації щодо виконання завдань.
Технологія модульного навчання в Україні застосовується як у середній школі, так і в у ВНЗ. Теоретичні засади модульного навчання розроблялися цілим рядом учених — Є. Сковіним, А. Фурманом, П. Третьяковим, І. Сенновським, М. Чошановим, М. Лазарєвим, А. Алексюком, К. Вазіною, П. Юцявичене, О. О. Огнев’юком та ін.
Спочатку модульне навчання було представлене як пакет навчальних програм для індивідуального опрацювання. Сьогодні програмно-методичне забезпечення навчально-виховного процесу включає граф-схеми (графіки) начальних курсів, наукові проекти навчальних модулів, сценарії модульних занять, міні-підручники та посібники, індивідуальні освітні програми самореалізації особистості. Усі ці компоненти взаємопов’язані.
Основні підходи до організації начального процесу у системі модульного навчання
-навчання з випереджальним вивченням теорії;
-вивчення матеріалу за допомогою дидактично виважених, змістовно пов’язаних і закінчених блоків-модулів;
-проблемний підхід до навчання;
-індивідуально-диференційований підхід;
-організація активної науково-пошукової діяльності учнів;
-програмованість навчання;
-технологізація навчального процесу та ін.
Переваги модульного навчання
-системність, логічність і комплексність підходу до побудови курсу;
-диференційованість;
-посилення мотивації;
-розвиток саморегуляції та самооцінювання учнів;
-зміна ролі педагога з інформаційно-контрольної на консультаційно- координаційну;
Основним структурним елементом навчального процесу в системі модульного навчання є модуль.
Модуль— самостійний, функціонально-орієнтований етап процесу навчання, що має власне програмно-цільове та методичне забезпечення.
