Авторитарна педагогіка
Основа виховання — вкорінення у свідомість дитини тільки абсолютних цінностей (істинна інформація, єдино правильна ідея, ідеальний зразок, непорушний авторитет). Передбачається, що кожний акт взаємодії з вихованцем мусить завершуватися кінцевим результатом, вимірюваним «приростом» його якостей. Головна увага приділяється пізнанню зовнішнього світу, тих правил, які він (цей світ) пропонує. При цьому власний досвід дитини часто відкидається як неістотний або хибний. Постійно наголошуються «невідповідність» дитини цьому зовнішньому світові, неповноцінність її особистості.
У колективах, орієнтованих на авторитарне виховання, вважають незаперечним, що дорослі (передусім учителі) завжди мають рацію, їхні вчинки і висловлювання не підлягають сумніву.
Головним виховним засобом є «проповідь», декларування норм поведінки, наказ. Для «підкріплення», стимулювання бажаних вчинків дитини використовують покарання або відмову від нього. Помилки у поведінці дитини мають фатальний відтінок: за кожну з них на неї чекає покарання, причому часто не з метою виправлення помилки, а заради принципу — «підстрахування на майбутнє». Головну увагу у вихованні звертають на зовнішню поведінку, на ступінь її відповідності тій, яку вчителі вважають нормативною. Задані зразки поведінки звернені переважно до раціональної сфери, до розуму, а розвитком емоційної царини нехтують. Виховання полягає у придушуванні життєво важливих потреб дитини.
Гуманістична педагогіка
Гуманістична педагогіка насамперед пропонує позбутися мученицького характеру сучасної (авторитарної) педагогіки, коли дитину змушують відмовитися від сьогоднішніх радощів заради незрозумілої для неї мети. Цінністю має стати сам процес виховання: адже дитина не просто готується до далекого дорослого життя, вона живе сьогодні. Тому головним у вихованні буде вже не декларування єдино можливого зразка поведінки, який засвоюється раз і назавжди в єдино можливій формі, а розкриття творчих здібностей самої дитини з метою оволодіння всім багатством соціального досвіду. Головна мета виховання — навчити дитину жити у мінливому світі, допомогти знайти власний, незалежний від випадкових умов і обставин спосіб самореалізації, втілення у життя своїх ідей, думок, почуттів. У вихованні відбувається переорієнтація від результату на процес: дитину навчають пізнавати та аналізувати безпосередні збудники своєї активності, не чекати радості лише в кінцевому результаті, а знаходити її в самому процесі (пізнання, творіння, спілкування).
