Для однозначної ідентифікації комп’ютерів в мережі використовується
32-бітова адреса, так звана ІР-адреса (Internet Protocol), що дозволяє
однозначно визначити даний комп’ютер і є унікальною в рамках однієї мережі.
Запис ІР-адреси містить 4 десяткові числа, розділені крапками.
Будь-який комп'ютер, під'єднаний до мережі Інтернет, має свою
унікальну логічну IP-адресу.
ІР-адреси можуть призначатися комп'ютерам на постійній основі (це
називається статичним виділенням адрес) або лише на один сеанс під’єднання
до мережі Інтернет (динамічне виділення адрес). Як правило, статичневиділення адрес відбувається при постійному під’єднанні до мережі Інтернет, а
динамічне – при тимчасовому під’єднанні до глобальної мережі.
Більшість комп’ютерів користувачів мережі Інтернет мають динамічні
адреси. Тобто після завершення сеансу роботи з мережею Інтернет ІР-адреса,
яка була надана комп’ютеру користувача на сеанс під’єднання до мережі, може
надаватися комп’ютеру іншого користувача і т.д. Це дає змогу економити
кількість адрес, практично не ускладнюючи роботу користувачів, які
використовують в мережі Інтернет переважно її інформаційні ресурси.
Комп'ютери, що є носіями таких ресурсів, мають статичні ІР-адреси. Якби їх
адреси були динамічними, то це б ускладнювало доступ до ресурсів,
розміщених на них. Тому ці комп'ютери повинні мати постійні ІР-адреси.
Для користувачів працювати з IP-адресами незручно, тому їм
пропонується простіша логічна система доменних імен – DNS (Domain Name
System) – послідовність імен доменів, розділених крапками: microsoft.com,
rambler.ru, itl.net.ua, raix.kharkov.ua і т. п.
