На сьогодні найбільш поширеними службами мережі Інтернет є:
??всесвітня інформаційна павутина WWW (World Wide Web);
??служба для передавання файлів FTP (File Transfer Protocol);
??служба управління віддаленими комп’ютерами (Telnet);
??електронна пошта (E-mail);
??групи новин або телеконференції (Usenet);
??списки розсилання (Mail Lists);
??доменна служба імен DNS (Domain Name System);
??телекомунікаційні служби (Інтернет-пейджери такі як ICQ, форуми,
IRC – чати) та ін.
Служба World Wide Web мережі Інтернет
В 1992 році була висунута ідея створення служби всесвітньої
інформаційної мережі (WWW – World Wide Web – всесвітня павутина) як
ефективного способу надання інформаційних ресурсів, що дозволяє
користувачам всього світу вільно обмінюватися даними. В основі цього
проекту було використання гіпертексту – поняття, вперше введеного Тедом
Нельсоном (Ted Nelson) в 60-х роках ХХ століття. В гіпертексті
встановлюються зв'язки між деякими фрагментами тексту та іншими
документами (які можуть бути текстом, зображенням, аудіо- або відеофайлом
тощо). Це означає, що при зверненні до цього зв'язку (або посилання) за
програмою-клієнтом відкриється відповідний документ. В результаті служба
мережі Інтернет WWW набула великої популярності. В 1997 році в WWW
з’явилися динамічні сторінки з використанням мультимедійних технологій (так
звані веб-сторінки).
Гіпертекст (hypertext) – це метод подання даних у вигляді тексту, окремі
фрагменти якого з’єднані за допомогою системи гіперпосилань.
Гіперпосилання (hyperlink) – спосіб зв’язку між різними компонентами
даних у WWW-системі. Гіперпосилання відрізняються від звичайних посилань
на інші документи своєю динамічністю. Наприклад, для того щоб скористатисянаведеним у книзі звичайним посиланням на інший документ, скоріш за все,
потрібно замовляти цей документ у бібліотеці. У випадку гіперпосилання
достатньо тільки встановити на нього курсор мишки та клацнути її лівою
клавішею і відповідний документ буде відображений на моніторі. Цей
документ, в свою чергу, може мати гіперпосилання на багато інших документів
і т.д. Таким чином структура гіпертектових документів справді нагадує
павутину, вузлами якої є сторінки документа, пов'язані з іншими сторінками
цього та інших документів "павутинками" гіперпосилань.
Документ у всесвітній інформаційній павутині називається веб-
сторінкою. Веб-сторінка – це текстовий файл, що містить опис
мультимедійного документа мовою гіпертекстової розмітки (HTML – Hyper
Text Markup Language). Група тематично об’єднаних веб-сторінок утворюють
веб-сайт (веб-вузол). Для передавання даних у WWW використовується протокол HTTP.
Одним з призначень системи WWW була розробка стандартного способу
вказування посилань на доступні в мережі Інтернет-ресурси, застосовного для
будь-якого типу ресурсів. Для розв’язування цієї задачі було введене поняття
URL (Universal Resource Locator – універсальний покажчик ресурсу).
Для відображення гіпертекстових документів на екрані комп'ютера і
забезпечення швидких переходів між ними за допомогою гіперпосилань
призначені спеціальні програми, що називаються веб-браузерами (web-browser)
або браузерами (to browse від англ. переглядати). Протокол HTTP (Hypertext Transfer Protocol – протокол передавання
гіпертексту) – один з протоколів, який використовується в мережі Інтернет. Він
призначений для передавання веб-сторінок і містить правила, за якими веб-
документи передаються з веб-серверу до браузера на комп’ютер користувача.
Веб-сервер – комп’ютер в мережі, на якому встановлене серверне
програмне забезпечення для опрацювання запитів від браузерів.
Служба FTP мережі Інтернет
FTP (File Transfer Protocol) – це протокол передавання файлів, один із
перших сервісів мережі Інтернет. Служба FTP дає можливість абонентуобмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп'ютером
мережі. FTP-сервіс можна використовувати для комерційного поширення
програмних продуктів, баз даних, моделей, рекламних презентацій, великих за
обсягом документів (книг) тощо. До появи і швидкого розвитку служби World
Wide Web загальнодоступні файлові архіви FTP-серверів були основним
засобом накопичення і поширення різних даних серед користувачів глобальної
мережі. Останнім часом, внаслідок інтенсивного розвитку служби WWW мережі
Інтернет, відбувається поглинання сервісу FTP сервісом WWW.
Служба Telnet мережі Інтернет
Сервіс Telnet (віддалений доступ) дає можливість абоненту працювати на
будь-якому комп’ютері мережі Інтернет як на власному. Наприклад,
використовується доступ до віддаленого сервера бази даних. Раніше цим
сервісом також користувались для складних математичних розрахунків на
віддалених супер-ЕОМ. Нині у зв'язку зі швидким збільшенням
обчислювальних потужностей комп’ютерів така потреба виникає все рідше, але
служби Telnet у мережі Інтернет продовжують існувати. Часто протоколи Telnet
застосовують для дистанційного управління технічними об'єктами, наприклад,
телескопами, відеокамерами, промисловими роботами. Прикладом програми, за
допомогою якої реалізується доступ до Telnet-сервісу, може бути Net Term.
Працюючи на віддаленому комп’ютері за допомогою служби Telnet,
можна завантажувати будь-які наявні в ньому програми-клієнти. Використання
Telnet також надає можливість передавання файлів, але протокол FTP більш
ефективний в цьому випадку і менше завантажує процесор.
Електронна пошта (E-mail)
Електронна пошта (E-mail) протягом тривалого часу залишається
найпоширенішим і дешевим видом мережевих послуг. Як засіб передавання
повідомлень вона практично не відрізняється від звичайної пошти, але діє
значно швидше. Принцип роботи з електронною поштою дуже схожий на
роботу зі звичайною кореспонденцією. При реєстрації в мережі кожен
користувач одержує там "поштову скриньку" або самостійно створює свою натак званому поштовому сервері (це схоже на замовлення абонентської
скриньки в поштовому відділенні). У дійсності поштова скринька є просто
підкаталог на диску вузлового комп'ютера мережі (поштового сервера), і
користувач має право працювати з файлами в цій області. Поштовий сервер
(mail server) – це програма, за допомогою якої створюється електронне поштове
відділення. На ньому можна реєструвати електронні поштові скриньки і
працювати з ними.
Переглядати свою кореспонденцію з електронної скриньки можна
безпосередньо як з поштового сервера, на якому її зареєстровано, так і за
допомогою спеціальної програми поштового клієнта (наприклад, такої як
Outlook Express).
Поштовий клієнт – програма, встановлена на комп'ютері користувача і
призначена для відправлення й одержання e-mail з поштового сервера
(електронного поштового відділення). Поштові клієнти входять до складу веб-
браузерів Netscape Communicator і Internet Explorer Існує три способи роботи з поштою: off-line, on-line і disconnected. У
першому випадку (off-line) поштовий клієнт зчитує пошту із сервера,
зберігаючи її на локальному комп'ютері. Далі можна переглядати пошту,
вилучати чи групувати листи локально, при цьому немає необхідності в зв'язку
із сервером. В другому випадку (on-line) пошта зберігається на поштовому
сервері (в електронному поштовому відділенні) і всі операції з нею
виконуються безпосередньо на ньому ж. У випадку disconnected пошта
залишається на сервері, але при цьому на комп'ютері користувача створюється
резервна копія, з якою і відбувається робота клієнта. Для способів online і
disconnected існують спеціальні алгоритми синхронізації, що важливо, якщо
користувач використовує кілька комп'ютерів для роботи зі своєю поштою.
Для offline доступу цілком придатний протокол POP3, однак, для двох
інших методів, які зручніші при роботі з кількома комп'ютерами, логічніше
використовувати протокол IMAP (Interactive Mail Access Protocol). Групи новин (телеконференції) – це служба мережі Інтернет, яка працює
приблизно так само, як і електронна пошта, але одержувані листи доступні для
загального огляду. Для зручності дискусій утворюються різні групи, учасники
яких посилають і приймають повідомлення за певною тематикою.
Телеконференції є найбільш економним і поширеним засобом мережі
Інтернет для спілкування фахівців у конкретній галузі або просто зацікавлених
людей.
У групах новин (newsgroups) можна переглянути перелік надходжень і
обрати статтю, яка зацікавила користувача. Телеконференції можна створювати
в локальній мережі певної організації. В них, як правило, відображається
спрямованість установи: в академічних мережах підтримуються наукові
конференції і дошки оголошень з даними для академічних кіл, в комерційних
мережах надаються дані, якими цікавляться бізнесмени тощо.
В мережі Інтернет існує кілька десятків тисяч конференцій. Кожна з них
має свою назву. В тематиці такої великої кількості телеконференцій можна
орієнтуватися тільки на основі загальноприйнятих правил укладання їх назв.
Назви груп новин мають ієрархічну структуру і складаються з кількох слів,
відокремлених крапками. Перша частина назви будь-якої телеконференції – ім'я
ієрархії (категорії верхнього рівня), в яку об'єднується велика кількістьтелеконференцій і часто є кілька підрозділів. Наприклад, у всесвітній системі
телеконференцій Usenet існують такі ієрархії:
? соmр (питання, пов'язані з комп'ютерами і програмуванням);
? news (проблеми організації, роботи і розвитку самої системи
телеконференцій);
? rес (відпочинок, захоплення);
? sci (наука);
? soc (соціальні питання);
? talk (обговорення дискусійних питань);,
? misc (теми, яких немає у названих вище категоріях).
Usenet (USEr NETwork) – розподілена у масштабах мережі Інтернет
дошка оголошень, що використовується як основа груп новин.
Мережа UseNet була розроблена для використання на комп'ютерах, що
функціонують під управлінням операційної системи Unix. В таких комп'ютерах
відбувається обмін пакетами листів, що містять мережеві новини,
використовуючи поштовий протокол UUCP передавання сигналів звичайними
телефонними каналами. Однак в останні роки в усе більшій кількості
комп'ютерів у мережі UseNet використовуються постійні швидкодіючі
з'єднання мережі Інтернет і обмін повідомленнями за допомогою протоколу
NNTP (Network News Transfer Protocol) – протокол передавання мережевих
новин. У деяких телеконференціях дискусії проводяться під наглядом
кваліфікованого фахівця – модератора (людина, що взяла на себе обов’язки
координатора групи новин). У них користувач не може вільно розташувати
свою публікацію. Спочатку повідомлення надсилаються модератору, який
переглядає кожне повідомлення і вирішує, чи доцільно його публікувати. Робота системи телеконференцій підтримується за допомогою
спеціального програмного забезпечення News-серверів, що призначені для:
? надання користувачам даних про наявність телеконференцій і про
можливості перегляду їх змісту, отримання обраних у них статей;
? приймання від користувачів нових статей й повідомлень, що надійшли
у відповідь на надіслані раніше, і розташовування їх у відповідних
телеконференціях; ? підтримка обміну даними з іншими серверами телеконференцій з
метою отримання і передавання нових публікацій, тобто ретрансляцію
телеконференцій між вузлами.
Оскільки для роботи з телеконференціями використовується протокол
NNTP з сімейства протоколів TCP/IP, то сервери телеконференцій іноді ще
називають NNTP-серверами. Також існують спеціальні програми для перегляду
груп новин – NNTP-клієнти (або Newsreader). На сьогодні їх є велика
кількість. Наприклад, для ОС Windows це програма MS Outlook Express. За
допомогою NNTP-клієнта користувач в може:
? переглянути перелік телеконференцій, які підтримуються NNTP-
сервером;
? передплатити деякі з груп новин;
? отримати обрані статті;
? переглянути їх і зберегти на диску свого комп'ютера;
? відповісти на публікацію;
? надіслати нову статтю до певної телеконференції.
Списки розсилань (Mail lists)
Під списком розсилання розуміють послугу, за допомогою якої
розсилають повідомлення деякій групі передплатників (на зразок звичайної
преси на пошті).
Списки розсилання (mail lists) – найбільш зручний спосіб регулярного
одержання нових повідомлень на тему, що цікавить. На розсилання можна
підписатися практично на будь-якому досить великому й цікавому сайті – і
новини сайту будуть приходити електронною поштою, з різним ступенем
регулярності. Цей сервіс надається тільки через протокол електронної пошти.
Існують спеціальні сервери розсилань. Серед них можна виділити
російськомовні сервери Subscribe.ru і Mail.ru.
Розсилання можуть бути публічними і закритими. Закриті розсилання –
це інструмент спільної роботи, звичайно вони створюються і використовуються
в межах якоїсь компанії. Для публічних розсилань, як правило, визначені
правила передплати і відмови від них.
Існують сайти, на яких пропонується відповідний веб-сервіс – на таких
сайтах будь-хто може створити власне розсилання. Звичайно розсилання на цих
сайтах не використовуються для групового спілкування, а лише в режимі
віщання.
Списки розсилання існують у формі передплати: користувач робить
замовлення електронною поштою на матеріали на обрану тему і отримує всю
кореспонденцію, що її стосується.
Великою популярністю на сьогодні користується сервер розсилань
Subscribe.ru. На ньому існують матеріали багатьох різних тематик, на які
можна підписатись. Через Subscribe.ru надаються, як правило, безкоштовні__ послуги, але серед розсилань зустрічаються і платні, про що відповідно
повідомляється перед підпискоюДля підписки на розсилання на сервері Subscribe.ru потрібно спочатку
зареєструватись на ньому. Ця процедура носить стандартний характер:
необхідно вказати дані про свою електронну поштову скриньку і заповнити
анкету передплатника. Після цього на поштову скриньку передплатника буде
висланий лист, отримання якого необхідно підтвердити протягом певного часу
(так на Subscribe.ru реалізовано функцію захисту від автоматичних
реєстрацій). Далі можна заходити на сервер, вибирати потрібні теми і
підписуватись на них.
Підписана кореспонденція буде приходити на електронну скриньку на
поштовому сервері (або у випадку роботи з поштовим клієнтом безпосередньо
на комп’ютер користувача) з періодичністю, вказаною при підписці на
розсилання. На головній сторінці сайту Subscribe.ru (рис. 4.38) можна побачити
тематики розсилань. До них належать економіка, бізнес, галузі економіки,
комп’ютери, ПЗ, Інтернет, новини, освіта, робота, наука, техніка, погода тощо.
