Сервер (від англ. "обслуговувати") – це потужний комп’ютер або кілька
комп’ютерів (один з яких – головний, а решта – резервні), що
використовуються для об’єднання і розподілу ресурсів комп’ютерної мережі
між клієнтами (share – "розподіл"). За допомогою серверів здійснюють
зберігання даних, управління базами даних, віддалене опрацювання і
друкування даних та ін.( Існує кілька типів серверів, орієнтованих на різні
застосування:
? файл-сервер або файловий сервер (для роботи із файлами
комп’ютерної мережі);
? сервер бази даних (для роботи з базами даних);
? принт-сервер (для роботи з принтерами);
? обчислювальний сервер (для виконання складних обчислень? сервер прикладних програм (для роботи з пакетами прикладних
програм);
? сервер зв’язку (для збільшення пропускних характеристик факсу або
модему).
Терміни “клієнт” та “сервер” використовуються не тільки стосовно
апаратної складової, а й також для означення програм, в яких
використовуються так звані технології “клієнт-сервер”. Сервери – це
програми, через які передаються повідомлення до клієнтів. На комп’ютері, на
якому запущено програму-клієнт, можна запустити і програму-сервер, що буде
надавати повідомлення і послуги клієнтові. Сервери акумулюють дані та
способи їх опрацювання, роблячи програму-клієнт придатною для виконання
завдань, для виконання яких без серверів вона непридатна. На одному
комп’ютері можна запустити одразу кілька програм-серверів, наприклад, сервер
баз даних, веб-сервер або сервер електронної пошти. Прикладом програм-
клієнтів є веб-браузери, програми для читання та відправки електронної пошти
та інші.
"клієнт-серверна архітектура" побудови інформаційних систем, яка
прийшла на зміну технології "файл-сервер", що була притаманна більш раннім
ІС.
Більш прогресивною є технологія клієнт-сервер. За цією технологією на
сервері зберігається база даних, а всі прикладні функціональні задачі
розв'язуються на робочій станції. Нині відомі й використовуються в ІС дві
архітектури технології "клієнт-сервер": дворівнева та трирівнева. Більш
поширеною є дворівнева архітектура, згідно з якою все опрацювання даних
виконується на робочій станції, а сервер використовується лише для їх
зберігання та пошуку. Але така технологія з огляду на складну логіку
прикладних програм висуває доволі високі вимоги до комп'ютерів клієнтського
робочого місця. Для цього необхідно мати потужні робочі станції, що часто
буває неможливо реалізувати з фінансових причин. Усунення цього недоліку
досягається трирівневою архітектурою, коли виокремлюється проміжний між
сервером та клієнтом рівень, на якому реалізується вся прикладна логіка. Цей
рівень назирають сервером прикладних програм. Отже, архітектура такої
технології складається із сервера бази даних, сервера прикладних програм і
робочої станції. Завдяки цьому усуваються елементи дублювання, пов'язані з
реалізацією аналогічної логіки на різних робочих станціях, а також проблеми
фінансового характеру. В разі трирівневої архітектури комп'ютер користувача
застосовується як інтерфейсний засіб.
