Комутацію мереж третього (мережного) рівня забезпечують маршрутизатори – засоби з'єднування вузлів різних мереж, що використовують мережні (логічні) адреси вузлів. Мережі можуть бути віддалені, а шлях передавання пакетів пролягати через інші маршрутизатори. Мережна адреса при цьому трактується як ієрархічний опис розташування вузла. Маршрутизатори підтримують протоколи мережного рівня – IP, IPX, X.25 та деякі інші. Більш складні (відповідно, більш дорогі) мультипротокольні маршрутизатори підтримують одночасно декілька протоколів для гетерогенних мереж. Іноді розрізняють так звані Brouter (Bridging Router) – комбінацію моста та маршрутизатора, що одночасно оперує на мережному та канальному рівнях.
Основними характеристиками маршрутизатора є:
тип (одно– або мультипротокольний, LAN або WAN, Brouter);
підтримувані протоколи;
пропускна здатність;
типи мереж, що можуть під'єднуватись;
інтерфейси (LAN або WAN);
кількість портів;
можливість управління та моніторингу мережі.
Шлюзи
З'єднувальним елементом, що оперує на верхніх (5–7) рівнях моделі OSI, є шлюз – засіб з'єднання суттєво різнорідних мереж. На відміну від повторювачів, мостів та маршрутизаторів, що є прозорими для користувача, наявність шлюзу є відчутною. Шлюз виконує перетворення форматів та розмірів пакетів, протоколів, даних та деякі інші функції. Звичайно, шлюз реалізується на базі комп'ютера з великим об'ємом пам'яті. Прикладами шлюзів можуть бути:
факс: забезпечує доступ до віддаленого факсу, перетворює дані в факс-формат;
електронна пошта: забезпечує поштовий зв'язок між локальними мережами;
Internet: забезпечує доступ до глобальної мережі Internet.
мейнфрейм: з'єднує локальну мережу з великою машиною (виділення одного комп'ютера під шлюз дає змогу будь-якій станції емулювати термінал без встановлення додаткових інтерфейсних адаптерів).
