До комунікаційної системи відносяться мережевий адаптер та
середовища передавання даних (лінії зв’язку).
Мережевий адаптер (карта, інтерфейсна плата) – технічний пристрій,призначений для з’єднання комп’ютера з каналами зв’язку.
У будь-якій комп’ютерній мережі існує середовище обміну, в якому
передавання даних здійснюється за допомогою електричних чи
електромагнітних сигналів. Середовище, в якому поширюються
електромагнітні хвилі, може бути обмеженим (фізичний провідник сигналу –
кабель: телефонний, коаксіальний, вита пара, волоконно-оптичний) або
необмеженим (передавання мікрохвильових, інфрачервоних або радіосигналів
через відкритий ефір).
Кожен з фізичних провідників має свої обмеження щодо швидкості
затухання сигналу, стійкості до впливів сторонніх електромагнітних перешкод
тощо. В оцінці якості каналів зв’язку використовують величину – пропускні
характеристики, що характеризують максимальну кількість біт, що можуть
бути передані від відправника до отримувача за 1 секунду (б/с – бод).
Як середовища передавання даних в комп’ютерних мережах можна
використовувати:
1. Телефонні кабелі. Їх найчастіше використовують для під’єднання
домашнього або офісного комп’ютера до глобальної мережі за
допомогою модему. Пропускні характеристики телефонних кабелівстановлять кілька десятків Кб/с, тому вони вважаються "повільними"
каналами зв’язку.
2. Коаксіальні кабелі (coaxial). За своєю будовою та зовнішнім виглядом
нагадують кабелі телевізійних антен, однак відмінні від них за
електричними характеристиками. Розрізняють одно- та багатоканальні
кабелі. Їх переваги – висока стійкість до перешкод, легкість монтажу,
середні пропускні характеристики (до 10 Мбіт/с), простота під’єднання
нових вузлів.
3. Виті пари (twisted pair) містять 2 або більше (парну кількість)
взаємоізольованих звитих між собою на зразок спіралі провідників.
Скручування зменшує дію електромагнітних впливів. Існує кілька
різних категорій цих кабелів залежно від розмірів, ізоляції, ступеня
скручування. Особливості: легкість монтажу, невелика захищеність від
наводок (захищеність підвищується для витих пар, поміщених в
екрануючу оболонку) і механічних пошкоджень, використання в
невеликих локальних мережах. Пропускні характеристики витих пар в
середньому сягають до 100 Мб/с.
4. Волоконно-оптичні кабелі (fiber optic) виготовляються зі скла або
світлопровідних пластикових волокон. Волоконно-оптичні кабелі
проводять дані, які _____1 попередньо перетворюються у світлові імпульси за
допомогою лазеру або світлодіодів та приймаються фотодетектором,
де знову перетворюються на електричні сигнали. Використовують ці
кабелі для передавання даних з високою швидкістю (пропускні
характеристики – до кількох Гб/с) і мінімальними втратами.
Особливості: висока вартість кабелю і обладнання, складний монтаж,
складна технологія і створення розгалужень, швидкість – до кількох
Гб/с на відстані між станціями-регенераторами сигналу до 50 км,
передавання сигналу тільки в одному напрямі.
5. Радіоканал (radio channel). Особливості: відсутність кабелів, погана
захищеність, екранування сигналу стінами будівель, труднощі з
виділенням вільного діапазону частот.
6. Інфрачервоний канал (infrared channel). Інфрачервоні промені
використовуються на невеликій відстані. Особливості: мобільність в
межах офісу, не потребує спеціального діапазону частот, вплив
погодних умов.
7. Супутниковий канал (satellite channel). Особливості: дорогий спосіб
передавання даних, але максимально можлива площа охоплення.
