HTTP — протокол передачі даних, що використовується в комп'ютерних мережах. Назва скорочена від HyperText Transfer Protocol, протокол передачі гіпер-текстових документів
HTTP — протокол прикладного рівня. Обмін повідомленнями йде за звичайною схемою «запит-відповідь». Для ідентифікації ресурсів HTTP використовує глобальні URI. На відміну від багатьох інших протоколів, HTTP не зберігає свого стану. Це означає відсутність збереження проміжного стану між парами «запит-відповідь». Компоненти, що використовують HTTP, можуть самостійно здійснювати збереження інформації про стан пов'язаний з останніми запитами і відповідями. Браузер, що посилає запити, може відстежувати затримки відповідей. Сервер може зберігати IP-адреси і заголовки запитів останніх клієнтів. Проте згідно з протоколом клієнт та сервер не мають бути обізнаними про попередні запити і відповіді, в протоколі не передбачена внутрішня підтримка стану і він не ставить таких вимог до клієнта та сервера.
Кожен запит/відповідь складається з трьох частин:
1. стартовий рядок;
2. заголовки;
3. тіло повідомлення, що містить дані запиту, запитаний ресурс або опис проблеми, якщо запит не виконано.
Переваги
Простота
Протокол настільки простий у реалізації, що дозволяє з легкістю створювати клієнтські додатки.
Розширюваність
Можливості протоколу легко розширюються завдяки впровадженню своїх власних заголовків, за допомогою яких можна отримати необхідну функціональність при рішенні специфічної задачі. При цьому зберігається сумісність з іншими клієнтами і серверами: вони будуть просто ігнорувати невідомі їм заголовки.
Поширеність
При виборі протоколу HTTP для рішення конкретних задач немаловажним фактором є його поширеність. Як наслідок, це велика кількість різної документації по протоколу на багатьох мовах світу, включення зручних у використанні засобів розробки в популярні IDE, підтримка протоколу в якості клієнта багатьма програмами і великий вибір серед хостингових компаній із серверами HTTP.
Недоліки
Відсутність «навігації»
Хоча протокол розроблявся як засіб роботи з ресурсами сервера, у нього відсутні в явному вигляді засоби навігації серед цих ресурсів. Наприклад, клієнт не може явно запросити список доступних файлів, як у протоколі FTP. Передбачалося, що кінцевий користувач уже знає URI необхідного йому документа, закачавши який, він буде робити навігацію завдяки гіперпосиланням. Це цілком нормально і зручно для людини, але важко, коли стоять задачі автоматичної обробки й аналізу всіх ресурсів сервера без участі людини. Рішення цієї проблеми лежить повністю на плечах розробників додатків, що використовують цей протокол.
Відсутність підтримки розподіленості
Протокол HTTP розроблявся для рішення типових побутових задач, де сам по собі час обробки запиту має займати незначний час або зовсім не прийматися в розрахунок. Але в промисловому використанні із застосуванням розподілених обчислень при високих навантаженнях на сервер протокол HTTP виявляється непридатний.
