Вперше з'явилися філософи
людина усвідомлює буття в цілому, самого себе і свої межі. Перед ним відкривається жах світу і власна безпорадність. Стоячи над прірвою, він ставить радикальні питання, вимагає звільнення і спасіння. Усвідомлюючи свої межі, вона ставить перед собою вищі цілі, пізнає абсолютність у глибинах самосвідомості й у ясності трансцендентного світу. Все це відбувалося за допомогою рефлексії. Свідомість усвідомлювала свідомість, мислення робило своїм об'єктом мислення. Почалася духовна боротьба, в ході якої кожен намагався переконати іншого, повідомляючи йому свої ідеї, обґрунтування, свій досвід. У всіх напрямках відбувався перехід до універсальності. Цей процес змусив багатьох переглянути, поставити під питання, піддати аналізу всі несвідомо прийняті раніше погляди, звичаї та умови
В осьовий час відбулося відкриття того, що пізніше стало називатися розумом і особистістю. Перш духовний стан людей було порівняно незмінним, в ньому, незважаючи на катастрофи, будучи обмеженим у своєму горизонту, все повторювалося в непомітному і дуже повільному духовному перебігу, яке не усвідомлювалось і тому не пізнавалося. Тепер же, навпаки, напруга зростає і стає основою бурхливого, стрімкого руху. І це рух усвідомлюється — людське існування як історії стає тепер предметом роздумів. Люди відчувають, знають, що їх час, в сьогоденні, починається щось виняткове. Людина вже не замкнута в собі. Вона не впевнена у тому, що знає саму себе, і тому відкрита для нових безмежних можливостей. Вона тепер здатна чути і розуміти те, про що до цього моменту ніхто не питав і що ніхто не сповіщав.
