Діалектика Сократа — це рухоме слово, подвижна думка. Це рух логосу, тобто рух думки до розуміння ідеї. Наприклад, ідея добра, яка, згідно з вченням Сократа, є красою й істиною. «І щоб творити добро, афіняни, — закликав філософ, — творіть і любіть красу, бо вона — вище благо». Тобто пошук істини у сфері філософських вивчень пов'язаний у Сократа з етичним і естетичним ідеалом.
Відкритий Сократом діалектичний метод спирається на три складові: іронію, майєвтику та індукцію. Суть іронії полягає у тому, що Сократ розмовляв з афінянами, в процесі чого ставив їм запитання, які примушували співбесідника замислюватися, сумніватися у вираженій ним раніше думці, а найбільш самокритичні починали розчаровуватися у своїй колишній самовпевненості. Тут і починається філософія. Іронія — очищає від самовпевненості на шляху досягнення людиною істини у всій її повноті і глибині. Тому Сократ і висунув принцип «Я знаю, що нічого не знаю».
Друга сторона методу Сократа — майєвтика. Під нею мислитель мав на увазі останню стадію іронічного процесу, коли він допомагав тим людям, хто звільнився від фальшивих ілюзій, від самовпевненості «народити» істину. Сократ говорив про те, що треба навчитися приймати духовні пологи, адже філософія — пошук істини, філософія повинна сприяти народженню достеменної думки. У Сократа це полягало у тому, що він ставив запитання, вирішення яких у підсумку приводило до істини. Отже, викладання — це самонавчання, адже не можна навчити, якщо немає потенції на навчання в самого об'єкта навчання. Народження істини — це народження її нами самими.
Третя сторона методу Сократа — індукція — наведення. Вона полягає у тому, що Сократ не доходить до істини ніколи, але рух до неї у нього відбувається методом наведення. У філософії не можна, як у стрільбі, прямо попасти в ціль, а відбувається лише рух до істини, тобто наведення на істину. Мета руху до істини - визначення, тобто визначення предмета в думці — словом, логосом. Зрозуміти, на думку Сократа, означає визначити мету руху думки. Істина ж, — це те, що вже визначене і виражене в понятті. Логос — це і є як би думка, що отримала межу. А ідея — це те, що ще потребує подальшого визначення. Ідея — це енергетичний рух в думці. Ідеї немовби світяться. Ми їх вловлюємо (у поняттях). Тому наприкінці сократівських діалогів питання залишається відкритим. А філософія, як наголошувалося вище, це пошук все нових і нових ідей про світ і людину.
Такий метод Сократа. Він називається діалектичним, оскільки приводить думку в рух (суперечка думки з самою собою, постійне направлення її до істини).
