39)Українське мовознавство князівської добиПочатки українського мовознавства сягають періоду Київської Русі. У «Повісті минулих літ» ідеться про те, що наші предки цікавилися і загальнотеоретичними питаннями мовознавства (походженням мови і слов'янської мови зокрема, спорідненістю слов'янської мови з іншими, етимологією етнонімів поляни, бужани, полочани, древляни тощо), і прикладними (тлумачення запозичених грецьких і староєврейських слів). Є непоодинокі пояснення незрозумілих слів в одній із найдавніших пам'яток — Ізборнику Святослава (1073). У давньоруський період з'явилися перші азбуковники — невеличкі словнички, в яких тлумачаться біблійні власні імена осіб і топоніми, незрозумілі старослов'янські слова, а також розкривається символічний зміст деяких лексем. Це заклало фундамент, на якому згодом були створені солідні граматичні й лексикографічні праці. Із прийняттям християнства 988року потрібні були богослужебні книги. Конфесійні переклади вже були готові на близькоспорідненій мові (болгарській), ця незрозумілість була незначна тому книги можна було прийняти за свої. Традиція герменевтики (тлумачення) продовжувалась. Богословські книги були перекладені, але приходить світська література: патерки, записи історій життя священників. Розширення жанрового спектру вимагало людей, які були б богословами і розумілися на мові. Видубицький монастир навчав таких людей. Щодо проявів українського мовознавства князівської доби, то варто згадати, що збереглись угоди Київської Русі із греками, де угоди було підписано грецькими літерами. Також Висоцький знайшов на Софійському соборі грецьку азбуку датованою тією добою.
|
