32. Порівняльно-історичний метод

- це перший лінгвістичний метод, який виник на поч. ХІХ ст..з порівняльно- історичного мовознавства(Ф. Бопп, Я. Грімм, Р. Раск), які на різному мовному матеріалі з 1816 по 1821рр порівнювали мовні факти різних мов і різні періоди їх розвитку встановлювали ґенезу цих мов. Бопп на підставі одного слова «бути» довів спорідненість санскриту і германських мов. Порівняльно-історичний метод – це набір прийомів і методик скерованих на визначення кола споріднених мов та ступеня їх спорідненості. Основним прийомом порівняльно-історичного методу є реконструкція. Реконструкція була тоді, коли знали розвиток мови. А.Шлейхер визначив 3 ступені спорідненості мови: сім’я, група, підгрупа Об’єктами вивчення порівняльно-історичного методу є як споріднені мови так і не споріднені. ПІМ ґрунтується на кількох постулатах: 1. споріднені мови походять від однієї мови-основи або прамови. 2. є 3 ступені спорідненості мов (сімя група, підгрупа). 3. відмінності у структурі споріднених мов пояснюються специфікою їх розвитку. 4. зміни у мовній структурі відбуваються за певними законами. Зіставний метод – це набір прийомів і методик покликаний зясувати спільні і відмінні риси у структурі мови. Він ставить завдання, що є спільного у структурі мови. Гумбольт виділив: флективні мови (закінчення); аглютинативні (суфікси); інкорпоруючі (морфологічні і синтаксичні значення виражаються одною словоформою); кориневі (мають лише корені). Дуже активно цей метод використовувався представниками Зіставний метод спрямований передусім на вияв¬лення відмінностей між зіставлюваними мовами, він ніби є зворотним боком порівняльно-історичного: якщо порівняльно-історичний метод має на меті встановлю¬вати відповідності, то зіставний насамперед шукає від¬мінності, на що звернув увагу О. О. Реформатський: «Хоч у самій техніці застосування вони [порівняльно-історичний і зіставний методи — М. К. можуть збіга¬тися, «виходи» порівняльного іставного аналізу різ¬ні: перший зорієнтований на виявлення подібного, дру¬гий — на виявлення різного» [Реформатский 1962: 23—24]. Зіставний метод установлює між порівнюваними мовами відношення контрасту на всіх мовних рівнях: діафонію (фонологічні розходження), діаморфію (гра¬матичні розходження), діасемію (семантичні розхо¬дження) і діалексію (лексичні розходження). Описовий метод – це набір методик і прийомів спрямований на виявлення і опис структури та функцій досліджуваних одиниць мови. Процедури ОМ: визначення одиниці дослідження; з’ясування структури досліджуваних одиниць; з’ясування функцій досліджуваних одиниць. Особливістю використання ОМ є його синхронний характер. Він можже застосовуватися і на базі історичного матеріалу, але він не передбачає динаміки розвитку мовних одиниць (просто робиться фото). Але ОМ часто супроводжується прийомом культурно-історичної інтерпретації. Структурний метод – виник у ХХ ст. у міжвоєнний період, засновник Ф. де Соссюр, написав «Курс загальної лінгвістики». «Мова є системою і між елементами системи є опозиційні відношення». Ф. де Сосюр. Цей метод виник у 20-х роках XX ст. як антитеза порівняльно-історичного. Поштовхом до появи цього методу і взагалі структурного напряму в мовознавстві стали праці Ф. де Соссюра і І. О. Бодуена де Куртене. Основні ідеї теорії структуралізму можна звести до таких положень: 1) реальним є не окремий факт (звук, морф, слово та ін.), а реальною є мова як система; система не є сумою, що складається з елементів, вона визначає ці елементи; 2) відношення домінують над елементами; основними є опозиційні відношення; 3) оскільки в мові основним є відношення, то для вивчення мови можна застосовувати математичні методи. Мета структурного методу — вивчення мови як цілісної функціональної структури, елементи й частини якої співвіднесені й пов'язані строгою системою лінгвальних відношень. Структурний підхід до вивчення мови не тільки доцільний, а й необхідний, оскільки спрямований на вивчення внутрішньої організації самого механізму мови. Тільки загальним напрямком філософських і взагалі наукових ідей XIX ст. пояснюється те, що мовознавст- во спочатку вивчало розвиток мови, а не її структуру. Девіз структурного методу — несуперечливий, об'єктивний і економний опис мовних фактів. Структурний метод застосовується при дослідженні структури мови, а його метою є пізнання мови як цілісної функціональної структури, елементи якої співвіднесені строгою системою зв'язків і відношень. Структурний метод реалізується в 4-х методиках лінгвістичного аналізу: § дистрибутивний аналіз – вивчення одиниць мови на підставі інших одиниць з якими вони сполучуються (використ. При дослідженні асоціації екзамени, канікули, обід) § аналіз за безпосередніми складниками § трансформаційний аналіз § компонентний аналіз – полягає у розчленуванні мовних одиниць на неподільні елементи, використовується в семасіології (студент (особа, навч у внз, чоловічої статі) студентка(особа, навч у внз, жіночої статі). Соціолінгвістичний метод – набір прийомів і методик покликаний розкрити стосунки мови і соціуму. Основними прийомами є: опитування, анкетування, інтерв’ю, експеримент. Найкращим є експеримент. Яка ваша рідна мова? –укр. А як ви називаєте батька? –папа. Отже рідною мовою є російська мова. Методи, специфічні для соціолінгвістики як мовознавчої дисципліни, можна розділити на методи збору матеріалу, методи його обробки й методи оцінки вірогідності отриманих даних й їхньої змістовної інтерпретації. Анкетування (від фр. enquete) — процес збору первинних матеріалів соціологічних, економічних, демографічних, маркетингових та інших дослідженнях Опитування - метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт підчас безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога та респондента через реєстрацію відповідей респондентів на сформульовані запитання. Методи опитування поділяються, в свою чергу, на: анкетування й інтерв'ювання. Відповідно, анкета - це тиражований, упорядкований за формою та змістом набір запитань у формі опитувального листка. Анкетування має суттєву перевагу: опитування максимально формалізується, й таким чином забезпечується висока порівняльність відомостей та їх машинне опрацювання; анкетування забирає часу менше, ніж інтерв'ю, не потребує залучення великої кількості осіб, які його здійснюють, анкети можна роздавати через представників адміністрації чи вислати поштою; витримується вимога анонімності відповідей, що підвищує їхню достовірність. Анкетування - найбільш поширений і ефективний метод збору первинної інформації. Інтерв'ю (англ. interview) — це бесіда, вибудо вана за певним планом через безпосередній контакт інтерв' юера з респондентом з обов'язковою фіксацією відповідей. В соціологіївикористовується як один з основних методів збору первинної соціологічної інформації Спостереження — пасивний метод наукового дослідження, при якому дослідник, тобто спостерігач не впливає на розвиток подій. Його примітивною формою — життєвим спостереженням — користується кожна людина у своїй повсякденній практиці. Експериме́нт 1. Спроба, дослід, які потребують підтвердження чи спростування. 2.Форма пізнання об'єктивної дійсності, один з основних методів наукового дослідження, в якому вивчення явищ відбувається в доцільно вибраних або штучно створених умовах, що забезпечують появу тих процесів, спостереження яких необхідне для встановлення закономірних зв'язків між явищами. Види експериментів: - пасивний експеримент та - активний експеримент Математичний метод – покликаний зясувати кількісні параметри досліджуваних мовних одиниць. Основними прийомами є : 1. прийом кількісних підрахунків. 2. п. статистичних підрахунків – передбачає використання формул. За числом R можна обрахувати давність мови. 85% активна лексика, 15%-пасивна лексика (1200слів).