27. Мова, нація, держава

Мова – природна система комунікативних знаків і правил їх функціонування Нація – найвища природна форма об’єднання людей Держава — це сукупність людей, території, на якій вони проживають, та суверенної у межах даної території влади. Мова об’єднує народ і відрізняє його від інших народів. Спільність мови, культури і самосвідомості є суттєвими ознаками нації. У питанні співвідношення мови і етносу у науці немає одностайної думки, деякі вчені не мислять народу без спільної мови інші навпаки. Мова поєднує людей більше ніж класова, партійна чи релігійна належність, більше ніж етнічне походження. Мова забезпечує функціонування держави в усіх її виявах політичному, економічному, культурному. Мова виражає єднiсть держави. В нацiональнiй державi ототожнюються держава, нацiя i мова (М. Сiгуан, У.Ф. Маккi). 2. Мова має величезне значення у житті бездержавних народів. 3. Кожна держава постійно тримає в полі зору мовні проблеми суспільства. Наприклад, у Китаї від віків міністерство церемоніалу, яке керувало справами освіти і екзаменами на державні посади, опікувалось дотриманням правильної вимови знаків китайського письма. 4. Одним iз найвищих виявiв самоутвердження нацiї є державний статус її мови, який законодавчо забезпечує її функцiонування в усiх без винятку сферах суспiльного життя. Цей статус має бути закрiплений в Основному Законi держави – Конституцiї. 5. Державною мовою буває переважно мова корінного населення країни. В однонаціональних державних утвореннях про цей статус мови часто навіть не згадується, позаяк це нормальне явище. Важливим чинником є і незалежність держави.