25. Суспільний характер мовної норми.

Соціальна природа мовлення виявляється в тому, що мовці намагаються дотримуватися наявних у суспільстві вимог щодо вимови, слововживання. Мовна норма- це сукупність колективних реалізацій мовної системи, прийнятих суспільством на певному етапі його розвитку й усталених ним як правильні, зразкові. Мовна норма характеризується трьома властивостями: вибірковістю, стійкістю і обов’язковістю. Вибірковість виявляється в тому, що кожна мовна норма по-своєму реалізує можливості мови.(напАсть і нАпасть, новИй і нОвий)лише перший варіант правильний. Стійкість – збереження мовних традицій, обмеження хитань і варіантів. Обов’язковість полягає в тому, що все визнане суспільством вважається правильним і його повинні дотримуватися мовці. Між нормою літературної мови і не літературних варіантів є відмінності літературна мова кодифікована. Соціальність норми виявляється як у відборі і фіксації мовних явищ так і в оцінюванні мовних фактів як нормативні чи ненормативні. Між літ. нормою і реальним вживанням мови можуть бути розходження , що залежить від багатьох суспільних і мовних чинників (рівень розвитку л-рної мови, соціальна структура суспільства, особливості мовної ситуації). Ці розходження помітні між писемною і усною мовами.