4)Структура мови (моє: системний хар.мови)

У науковій літературі нема чіткої диференціації термінів система і структура. Уведення поняття системи щодо мови повязують з імененем Ф. де Соссюра, Бодуена де Куртене та українського мовознавця О. О. Потебні. Мова – система систем, які взаємозумовлені і повязані в одне ціле: зміна в будь – якій з цих систем викликає зміни в інших системах. Системи бувають матеріальні й ідеальні, відкриті і закриті, статичні і динамічні, гомогенні і гетерогенні. Матеріальні системи складаються з елементів які мають матеріальну субстанцію. Серед них розрізняють первинні(елементи представляють у системі самих себе) і вторинні (елементи мають значення завдяки приписаним їм властивостям) матеріальні системи. Ідеальні системи – це системи елементами яких є ідеальні обєкти-поняття або ідеї повязані з певними взаємовідношеннями. Закритою є система яка складається зі строго визначеної кількості одиниць і цей кількісний склад є незмінним. Відкритою є система із непостійним змінним числом елементів. Мова є відкритою системою оскільки вона поповнюється новими елементами, що забезпечужє її здатність завжди бути комунікативно придатною в різна періоди іст. і економ. розвитку народу. Мовна система не є однорідною, тобто вона має складну структуру, оскільки складається з більш часткових систем які називаються рівнями або ярусами. Ідея рівневої організації мови набула поширення в середині 20 ст. в американській дескриптивній лінгвістиці. Рівні мови-деякі ділянки мови, підсистеми мовної системи, кожну з яких характеризують сукупність відносно однорідних одиниць і набір правил які регулюють їх використання і групування в різні класи і підкласи. Розрізняють основні і проміжні рівні. До основних рівнів належать: фонологічний, морфологічний, лексико-семантичний, синтаксичний. За роллю в структурі мови, виділяють нижчі та вищі рівні. До проміжних рівнів належать морфонологічний, словотвірний, фразеологічний.