Скориставшись ослаблення шляхетської Польщі, Пруссія, Австрія і Росія провели поділ її території. Внаслідок цього Галичина потрапила під владу Австрії. Така ж доля спіткала й Буковину. Закарпаття ще за часів середньовіччя була захоплена Угорським королівством. Таким чином, західноукраїнські землі Галичина, Буковина та Закарпаття були під владою Австрії та Угорщини. У краї панувала австрійська бюрократична система управління й судочинства на чолі округів стояли австрійські чиновники. Основу економіки становило сільське господарство. Але урожайність сільськогосподарських культур була низькою. Тому значна частини селян постійно голодувала. Перебування західноукраїнських земель у складі Австрії збіглося з рядом змін соціально-економічного і політичного характеру, які відбувалися в країні. В надрах феодального ладу дедалі більше пробивалися паростки нових капіталістичних відносин. У ряді провінцій країни розвивається капіталістична машинна промисловість. В економічному житті західноукраїнських земель на початку XIX ст. спостерігався період стагнацій. Підприємства були мануфактурно-ремісничого типу. Кризовий стан великого панщинного господарства позначився і на селянському господарстві. Значно зросла кількість безземельних селян. Соціальне гноблення доповнювалося національним. Австрійські власті навмисне гальмували розвиток української освіти і культури. Таким чином, депресійний стан поміщицького господарства, загальний занепад сільського господарства і посилення національного гніту посилювало невдоволення селян існуючим становищем. Почалася національно-визвольна боротьба українського народу. Вона не пройшла безслідно, а сприяла розвитку національної свідомості широких мас, посилила громадянську активність. Уперше в центрах суспільно-політичного життя Галичини, Буковини та Закарпаття пролунав їхніх представників, була висунута і сформульована програма соціальних та національних вимог.
