Переважна частина виробленої продукції йде на споживання (С). Пригадаємо, що та частина доходу, яка залишилася після сплати всіх податків (Y-T), називається використовуваним доходом. Люди поділяють свій використовуваний доход на споживання (С) та заощадження (S)
Заощадження — це частина використовуваного доходу, яка не споживається.
Залежність між обсягом споживання і використовуваним доходом має назву функції споживання:
C=C(Y-T). Це поняття, запроваджене Кейнсом, ґрунтується на припущенні, що доход є основним, визначальним фактором споживання, а процентна ставка не відіграє в цьому значної ролі.
Детальніше функцію споживання Дж.Кейнса можна показати у вигляді: C=a+b*(Y-T)
де: а — автономне споживання; b — гранична схильність до споживання
Найпростіша функція заощадження має вигляд:S= -a+(1-b)(Y-T)
де S - величина заощаджень у приватному секторі; а - автономне споживання; (1-b) — гранична схильність до заощадження; Y - доход; Т - податкові відрахування.
Гранична схильність до заощадження (MPS) - величина додаткового заощадження, яке виникає із додаткової гривні використовуваного доходу: MPS=∆S/∆Y
де ∆S - приріст заощаджень; ∆Y — приріст використовуваного доходу.
На відміну від Дж.Кейнса, сучасні дослідники показали, що споживання — функція не лише від поточного використовуваного доходу (хоча цей фактор і є основним!). На його обсяги впливають також рівень нагромадженого багатства, процентна ставка, розвинена система соціального захисту (яка спричиняє зменшення особистих заощаджень), раціональні очікування споживання
