Функція споживання i функція заощадження. Середня i гранична схильність до споживання й заощадження.

Дохід домашніх господарств (Y) складається з двох частин: споживання і заощадження.

В системі національних рахунків споживання поділяють на три категорії: споживання товарів довгострокового використання, короткострокового використання та споживання послуг.

До товарів довгострокового використання нале­жать тi, строк використання яких перевищує один рік (автомобілі, меблі, побутові прилади). Товари короткострокового використання споживаються протягом одного року (продукти харчування, одяг). Дохід домашніх господарств є одним з основних факторів споживчого попиту. На основі гіпотези абсолютного доходу, яку висунув Дж. М. Кейнс у роботі «Загальна теорія зайнятості, процента та грошей», споживання домашніх господарств залежить від абсолютної величини поточного доходу i зростає з його збільшенням, але не так швидко, як дохід («основний психологічний закон»). Відповідно до «основного психологічного закону» функція споживання має вигляд:

С = C₀+c'-Y, де С_о - автономне споживання, яке не залежить від поточного доходу («споживчий кошик» відповідної групи населення: малозабезпечених, з середнім рівнем доходу, високозабезпечених);

с' - гранична схильність до споживання; у- дохід домашніх господарств.

Гранична схильність до споживання (с') - це частка приросту споживання (АС) у додатковій одиниці доходу (ДК):  Середня схильність (норма) до споживання (с) - це частка споживання (С) у доход! (У):

Заощадження (S) - це неспожита частина доходу (Y). Кожній функції споживання (С) відповідає своя функція за­ощадження (S), тому що дохід домашніх господарств (Y) поділяється на споживання заощадження.  - гранична схильність до заощадження