ТЕОРЕМИ, формули, види, категорії, сингонії, теорія

Теореми

При наявності центру інверсії і площини симетрії перпендикулярно до останньої розміщується вісь симетрії парного порядку.
При наявності центру інверсії і осі симетрії парного порядку перпендикулярно до останньої розміщуються осі симетрії другого порядку, кількість яких співпадає з порядком осі.
При наявності центру інверсії і осі симетрії парного порядку перпендикулярно до останньої розміщується площина симетрії.
При наявності осі симетрії і хоча б однієї площини, яка проходить вздовж цієї осі, к-сть площин буде співпадати з порядком осі.
При наявності осі симетрії парного порядку і площини симетрії розміщеної перпендикулярно до осі, центр перетину буде завжди центром інверсії.

Формули

Теорія

Спайність. Здатність кристалів розколюватись по певних площинах спайності, при цьому площини розколювання виходять дзеркально -гладкими.
Твердість. Ступінь опору кристалу проникненню в нього іншого тіла.Твердість характеризують шкалою Мооса.
Мінерали - хімічні елементи або сполуки, утворені в результаті складних фізико-хімічних процесів в земних надрах або в техніці, які характеризуються постійним і однорідним складом, структурою, властивостями, і описуються однією хімічною формулою. Наука, що їх вивчає - називається мінералогія. В перекладі з латинської “minera ” - “кусок руди”
Якщо агрегат складається з одного мінералу він називається мономінеральним, якщо з кількох - полімінеральним.
Друзи - залишки добре сформованих кристалів, різних за висотою і орієнтацією в просторі, що виросли на спільній основі. Бувають і моно- і полімінеральні друзи. Найчастіше це крупні чисті бездефектні кристали (аметист, гірський кварц, кришталь).
Паралельні зростки - характеризуються паралельним розміщенням окремих кристалів ( на відміну від друз). Вони теж утворюються в тріщинах та порожнинах, там де є місце для більшого росту в певному напрямку (хризотил, азбест, гіпс -селеніт, кальцит).
Листоподібні агрегати - складаються із паралельно орієнтованих окремих кристалів у формі листків чи луски (слюда).
Конкреції - утворення круглої форми (куле- чияйцеподібної), що мають радіально-променеву будову. Утворюються при обростанні центрів кристалізації. Характерні для осадових порід (пісковик, фосфорит, рідше - гіпс, марказит FеS2) . Конкреції < 0,5 мм називаються - оолітами. Вони найчастіше є зцементовані між собою (кальцит СаСО3, піролюзит МnО2)
Секреції - подібні конкреціям, але утворюються в результаті відкладання речовин на стінках - від периферії до центру. Всередині с екрецій залишається порожнина, Якщо розмір секреції >10 мм то така порожнина може заростати друзами. Такі конкреції називаються - жеодами (кварц, гіпс, кришталь, аметист SiO2, агат, халцедон).
Зернисті форми - агрегати, утворені скупченням зерен різних розмірів:

грубозернисті (>5 мм)

середньозернисті (1-5 мм)

тонкозернисті <1 мм

щільні - зерна видно тільки під мікроскопом в шліфах.

Зернисті форми - найбільш поширені в природі (магматичні та метаморфні

породи).
Землисті форми - рихлі, м’які маси із слабо зв’язаними між собою частинками, які є або аморфні, або надзвичайно дрібнозернисті. Ці форми характерні для осадових порід (глини, боксити, марганцеві руди, каолініти, лімоніти).
Колір - важлива діагностична ознака залежить від хімічного складу, механічних та хімічних домішок. Відповідно один і той самий мінерал може мати різне забарвлення, а з другого боку - один колір може мати зовсім різні за складом мінерали.
Прозорість - визначається тільки у крупних кристалах (в дрібних агрегатах всі мінерали здаються непрозорими). За цією ознакою кристали поділяються:

прозорі (ісландський шпат СаСО3, гірський кришталь);

напівпрозорі (селеніт);

пропускають світло (слюда);

непрозорі (пірит, магнетит).
Блиск мінералу - виникає при відбиванні світлових променів від поверхні і залежить від:

типу хімічного зв’язку;

показника заломлення;

характеру поверхні.
Злам. Поверхня розлому, що перейшла в мінерал у випадковому напрямку, а не на площинах спайності, називається зламом. Злами утворюються у мінералів з недосконалою спайністю при її відсутності а також у деяких агрегатах. Розрізрізняють:

рівний злам, поверхня розколу рівна, але не дзеркально гладка (халькопірит,пірит);

нерівний злам - поверхня розколу нерівна (нефелін, апатит);

ступінчастий злам спостерігається тоді, коли злом утворюється частково по спайності, а частково під кутом (польові шпати);

землистий злам - поверхня мінералу шороховата, матова, якби покрита пилом (каолініт, гетит, піролюзит);

зернистий злам - на поверхні зламу чітко видно окремі зерна,що складають агрегат (хроміт, мармур);

гачкуватий злам - поверхня зламу має ніби гості гачечки, такий злам характерний для металів (золото, срібло, мідь);

занозистий - нагадує повехню неструганої дошки (азбест, селеніт).
Твердість - ступінь протидії мінералу механічним і поверхневим діям у вигляді дряпання вдавлювання свердління, шліфування.

Твердість залежить від типу хімічного зв’язку і щільності розміщення матеріальних частинок на поверхні просторових сіток.
Крихкість - властивість мінералів при руйнуванні розпадатися на дрібні уламки, кришитися
В ’язкість - при руйнуванні мінерали не утворюють уламків, дають щільні злами.
Гнучкість і пружність - здатність мінералів деформуватися не руйнуючись. Ця властивість характерна для листоподібних і волокнистих кристалів (слюди, азбест).
Магнітність - визначається шляхом притягування магнітом, або здатністю мінералів відхиляти магнітну стрілку компаса.
Гігроскопічність - здатність мінералів втягувати вологу (галіт, карналіт КСІ∙MgCl2∙6H2O).
Гірські породи – мінеральна маса (агрегати), яка складається з одного або декількох породоутворюючих мінералів і є продуктом гомогенних процесів в земній корі.

Породи бувають моно – і полі мінеральні.
Кольорові мінерали: залізомагнезіальні силікати, такі як амфіболи, олівін, піроксени, біотіт.
Безколірні мінерали : польові шпати, кварц.
Структура – особливості внутрішньої будови породи, що визначається ступенем кристалічності , розмірами і формою кристалів.
Текстура – сукупність ознак, які визначаються відносним розташуванням частин породи в просторі, шо вона займає.
Осадові породи – породи, що утворились в результаті екзогенних процесів мінералоутворення (вивітрювання і осадових явищ). По масі це 5% літосфери, а по площі – 75% земної суші.
З часом відбувається перетворення рихлих осадів в цільні осадові породи. Це явище називається діагенезом і відбувається в результаті:

1) Ущільнення – за рахунок навантажень вище лежачих шарів, що накоплюються з часом і дають пласти високої потужності; тому осадові породи часто називаються пластовими-верствуватими.

2) Цементації – заповнення порожних в рихлих породах при відкладенні в них інших осадових порід з вод, що циркулюють в пластах. В основному це цементи з CaCO3, CaSO4, SiO2, оксидів заліза.
Пісковики – сцементовані піски. Найпоширеніші кварцові пісковики (кварцовий цемент). Зустрічаються слюдисті,туфітові піски. Використовують як будівельний камінь, як оздоблювальний камінь для вироблення динасу, як абразивний метал.

При метаморфізмі переходять в кварцити.
Дрібноуламкові – алеврити. Це породи, що займають проміжне положення між пісками і глинами. На відміну від пісків вони з водою дають пластичну тісто, але недостатньо жирне (масне), як глини За походженням – це річкові та озерні
Аргілліти – ущільнені в результаті діагнезу глини (пресування, дегідратація, перекристалізація). В результаті вони набувають шарувату будову певну міцність і втрачають пластичність. Вони займають проміжне положення між глинами і метаморфними глинистими спанцями-філлітами.

Мергелі – механічна планка ущільнена природніми сумішами глин і вапняків (20-80%) – проміжна порода між глинами і вапняками

Алліти – пророди, що складаються з Al(OH)3 діасиди гідраргілліту. До них належать боксити. Вони містять домішки Fe(OH)3, опалу, глини. Руда на Al, а також глино земельний цемент, вогнетривів – плавл. Корунд, солі Аl, фарби.
Органогенні породи – утворюються у результаті життєдіяльності і відмирання рослин та живих організмів, якуі здатні накопичувати в собі значні кількості неорганічних речовин – СаСО3, SiO2·nН2О.