Військо Запорозьке — назва української козацької держави, створеної Б. Хмельницьким під час Національно-визвольної війни українського народу в середині XVII ст.
Особливість козацької держави — її військовий характер, зумовлений необхідністю виборювати незалежність і традиціями Війська Запорозького.
Політичний устрій — засіб організації та управління суспільством, чинник організованості й порядку.
Причини формування козацької держави:
1. Піднесення національно-визвольної війни.
2. Завдання ведення тривалої і широкомасштабної війни.
3. Необхідність управління великою масою людей.
4. Значний розмір звільненої території.
5. Міжнародні справи. Правове оформлення козацької держави — у Зборівському (1649 р.) та Білоцерківському (1651 р.) договорах, які Б. Хмельницький уклав з Річчю Посполитою.
1. Політична влада Військова (Генеральна) рада — загальна рада всього війська. Найвищий законодавчий орган. У ній брало участь усе козацтво.
• Розглядала питання війни і миру.
• Питання відносин з іншими державами.
• Обирала гетьмана.
• Обирала генеральну старшину.
• Обирала генеральний уряд. Згодом її роль почала виконувати рада козацької старшини, яка вирішувала всі питання державної ваги Рада генеральної старшини Спочатку обиралася, а згодом її скликав гетьман. Готувала роботу загальновійськової ради. На її засіданні розглядали:
• кадрові, фінансові та судові справи;
• скарги на рішення генеральної військової канцелярії чи суду;
• схвалювалися рішення генерального уряду;
• розв'язувалися суперечки між генеральними старшинами й полковниками. Гетьман Голова виконавчої влади. Обирався військовою (Генеральною) радою безстроково.
• Очолював адміністрацію (полкову, сотенну).
• Скликав генеральну та старшинські ради.
• Видавав універсали, розпорядження та накази.
• Брав участь у судочинстві.
• Організовував фінансову систему.
• За рішенням ради розпочинав війну.
• Вів переговори.
• Керував дипломатичними зв'язками.
• Був головнокомандувачем збройних сил. Уряд Рада Генеральної старшини Генеральна військова канцелярія — найважливіша структура генерального уряду. До складу уряду входили гетьман та Генеральна старшина. Обирався військовою (Генеральною) радою.
• Допомагав гетьману керувати державою.
• Здійснював адміністративне, фінансове й судове управління. Генеральний писар Готував універсали, листи до інших держав, складав різкі документи Генеральні судді (їх було два) Очолювали Генеральний військовий суд, який діяв при гетьмані Генеральні осавули Підтримували дисципліну і порядок у війську, стежили за виконанням судових вироків Генеральний хорунжий Опікав військові корогви Генеральний бунчужний Опікав гетьманський бунчук Генеральний обозний Командував артилерією. Відав організацією козацького табору та матеріальним забезпеченням армії Генеральний підскарбій Відав фінансами. Контролював прибутки та видатки військової скарбниці
|
Назва держави та її столиця |
Назва козацької держави - Військо Запорозьке. Столицею й гетьманською резиденцією стало м. Чигирин |
|
Державні кордони |
Кордони держави змінювалися в ході Національно-визвольної війни в міру звільнення українських земель від польсько-шляхетського панування. Вони зміцнювалися козацькими заставами, створювалася так звана “козацька лінія” |
|
Територія держави |
У перебігу Національно-визвольної війни формувалася територія козацької держави. Територія держави за Б. Хмельницького охоплювала Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства (відповідно до умов Зборівського мирного договору 1649 p.). Територія держави не була стабільною. У ході війни вона змінювалася в міру звільнення земель від польсько-шляхетського панування: деякий час входила частина Волинського і Подільського воєводств, а також частина Білорусі. У 1650 р. територія козацької держави сягала 200 тис. кв. км, а населення 1,5 мли осіб |
|
Символіка козацької держави |
Українська держава мала власну символіку: гетьманську булаву, державну печать, гетьманський бунчук, прапор (корогви) і герб • Прапор - малинового кольору. Полкові та сотенні знамена були різних кольорів — сині, жовті, білі, чорні, зелені, блакитні (було і жовто-блакитне поєднання). • Герб - зображення козака з рушницею. Це зображення містилося на багатьох печатках Війська Запорозького |
Адміністративно-територіальний устрій
Територія козацької держави була подмена на округи - полки, на чолі яких стояли полковники, які одночасно були головами адміністрації й суду в своїй окрузі.
Полки ділилися на сотні, в яких сотник виконував такі самі функції, як полковник у своєму полку. Край було поділено на 16-полків:
на Правобережжі — 9 (Чигиринський, Черкаський, Канівський, Корсунський, Білоцерківський, Уманський, Брацлавський, Кальницький (згодом Вінницький), Київський);
на Лівобережжі — 7 ( Переяславський, Кропив'янський, Полтавський, Прилуцький, Миргородський, Ніжинський, Чернігівський).
Полки поділялися на сотні, всього 272.
Містами, що мали магдебурзьке право, керували магістрати - виборні міські старшини на чолі з війтом, якого обирали жителі міста, а затверджував гетьман.
У селах справами відали старости, яких обирала сільська громада, а справами козаків - обрані ними отамани.
Форма державного, правління
Українська держава, що виникла в ході Національно-визвольної війни - це козацька республіка.
1. Найвищим органом влади була загальновійськова рада, до участі в якій допускали всіх козаків.
2. Генеральний уряд обирали одночасно з гетьманом на військовій раді.
3. Виборність вищої влади свідчила про існування козацької демократії.
4. Доступ до управління державою мали лише представники козацького стану
|
Фінансова система |
Було створено фінансові органи - Державний скарб Війська Запорозького. Керівництво фінансовою системою здійснював Б. Хмільницький. Головними джерелами прибутку держави були: • земля; • сільськогосподарські промисли (горілчані, млини, броварні тощо) та їх оренда; • торгівля (торгові збори з торгів і ярмарків, торгові мита); • загальні податки, якими обкладалося все населення (крім козаків). Щорічні прибутки Державного скарбу становили мільйон злотих. 1649 р. — почалося складання реєстру — перепис чоловічого населення, що спричинило до великого селянського бунту. Серед грошових знаків в обігу були: • польські монети (злоти, талери); • турецькі гроші (леви, левки); • згодом - московські гроші (карбованці, єфимки); • з 1649 р., на думку дослідників, розпочалося карбування власної монети |
|
Судочинство |
Судова влада зосереджувалася в руках гетьмана, при ньому діяв Генеральний військовий суд. Система судочинства складалася з найвищих представників судової влади: • генерального судді; • полкових суддів; • сотенних суддів. У містах діяли міські, а також церковні суди (розглядали лише внутрішні справи духівництва). Правова система в Україні складалася з: • литовських статутів, які зберігали свою силу; • магдебурзького права; • гетьманських універсалів: • широко використовувалося козацьке звичаєве право. Після Національно-визвольної війни судова влада була значно вдосконалена. У ній дедалі ширше використовували акти Литовської держави |
|
Українська армія |
Українську армію було створено в перший рік Національно-визвольної війни об’єднанням розрізнених селянських і козацьких загонів. Армія налічувала 80—100 тис. козаків та була організована за полково-сотенним територіальним поділом; певна територія виставляла кілька сотень козаків, які об’єднувалися в полк. Військо складалося з різних верств населення: • ядро армії — реєстрове і запорізьке козацтво; • селянство, яке становило більшу частину війська; • міське населення. Б. Хмельницький створив також наймані частини із сербів, волохів, татар. Структура української армії: • козацька піхота - основна ударна сила; • козацька кіннота; • артилерія, що налічувала 80 — 100 гармат; • була добре налагоджена розвідувальна служба: • козацький обоз: • флот. 1648 р. Прийнято військовий статут “Статті про устрій Війська Запорозького”. Зброя у повстанців була як власного виробництва, так і трофейна, захоплена у боях у польських вояків (шаблі, мечі, списи, луки, самопали, мушкети, карабіни тощо). Армія була однією з найсильніших у Європі |
|
Соціальні зміни |
• Змушені були залишити Україну польські магнати і шляхта та католицьке духовенство. • Козацтво стало провідним станом українського суспільства. • Ширився процес покозачення населення, тобто вільного вступу до козацького стану, який годі користувався значними правами і привілеями. • Гетьманськими універсалами за козаками закріплювалося право власності на землю, звільнення від податків. • Головним обов'язком козака була військова служба |
Соціальні зміни
• Селянство завоювало особисту свободу і власність на землю.
• У містах було ліквідовано засилля іноземців та усунено національно-релігійні перешкоди для занять ремеслами. Міщани отримали змогу вільно і безперешкодно займатися ремеслами, промислами і торгівлею, брати участь у самоврядуванні.
• Зміцнилися позиції православного духовенства
Зміни в економічному житті
На землях козацької держави:
1. Було ліквідовано велике й середнє землеволодіння (за винятком монастирського), фільварково-панщинну систему господарства й кріпацтво.
2. Основна частина земель вигнаних феодалів і королівського двору перейшла до Державного скарбу Війська Запорозького, тобто стала власністю козацької держави, якою розпоряджався гетьман.
3. Почало зростати гетьманське й старшинське землеволодіння, що існувало у двох формах:
• ранговій (тимчасовій);
• приватній (спадковій).
4. Б. Хмельницький видав близько 20 універсалів на володіння старшинами старими та новими селами.
5. Формувалася козацька, селянська й державна власність на землю.
6. Селянська власність на землю створювалася на основі займанщини та спадкового користування.
7. Було проголошено особисту свободу більшості селян і міщян. Селяни й міщани спочатку могли вільно вступати до козацького стану.
Висновки
• Ці зміни у формах землекористування сприяли Формуванню заможного прошарку Української держави, який складався з козацької старшини, заможного козацтва, дрібної шляхти, верхівки духовенства.
• Наслідком соціально-економічної політики гетьмана на селі було виникнення економічних передумов для розвитку селянських господарств фермерського типу.
• Козацтво перетворювалося на великий привілейований стан українського суспільства, його провідну силу.
Дипломатична діяльність (зовнішня політика)
1. Б. Хмельницький особливу увагу зосередив на Дипломатичній діяльності, щоб зміцнити Міжнародну діяльність козацької України.
2. Вів пошук союзників:
• було укладено військово-політичний союз з Кримським ханством (кінець лютого—початок березня 1648 р.);
• домовився з Трансільванією про координацію спільних військових дій проти Польщі;
• уникнув загострення відносин з Московською державою;
• домовилися з молдовським правителем, щоб не проводилася ворожа політика щодо України;
• встановлено дружні стосунки з Валахією, Венецією;
• почався пошук шляхів порозуміння зі Швеціею.
3. Б. Хмельницький домігся міжнародного визнання України.
Висновки
1. В основі створення Української козацької держави лежала ідея української соборності.
2. Зародження й розбудова української державності на визволених землях — один із здобутків боротьби українського народу.
3. Незважаючи на постійну польську загрозу, український народ зумів створити власну державу, з якою рахувалася вся Європа.
4. Замість скасованого польсько-шляхетського адміністративного апарату було сформовано нову владу.
5. У розбудові української держави Б. Хмельницький геніально поєднав ідею старої княжої України — З новою ідеєю козацької державності.
6. Одночасно він врахував і практику багатьох тогочасних європейських держав.
7. Особливості української державності, що склалася, дають всі підстави вважати, що в ній було закладено основи республіканської форми правління.
8. Формування української держави у 1648—1657 pp. не завершилося, оскільки не було сприятливих умов та й територія України не була стабільною.
9. Створена військово-адміністративна державна система проіснувала ще понад століття й була ліквідована насильницьким втручанням російського царату.
