Імітаційна модель динаміки об’єкта повинна мати форму, що дозволяє вирішувати одночасно кілька завдань. У зв'язку із цим вона повинна мати такі характерні риси: – мати можливість відображати будь-який причинно-наслідковий зв'язок, який дослідник хоче врахувати; – мати просту математичну форму; – використати термінологію, синонімічну мові предметної галузі об'єкта дослідження; – охоплювати велику кількість змінних, не перевищуючи практичних можливостей ЕОМ; – бути придатною для відбиття "безперервних" взаємодій, для того, щоб дискретні величини, що вводяться на інтервалі часу між рішеннями, не мали суттєвого впливу на результати, однак модель повинна дозволяти проводити дискретні зміни в рішеннях. Зазначеним вище вимогам задовольняє динамічна структура, що складається з рівнів (ємностей, резервуарів), зв'язаних між собою керованими потоками.
