47.Мотиви одвічності й могутності природи (цикл «До моря» М. Вороного).

У ліриці 20-х років, як і у перших віршах, М. Вороний натхненно оспівав природу. «До моря» — це схиляння перед могутньою морською стихією. її всеосяжністю, розмаїтістю думок і почуттів, які викликає море. Поет свою душу зіставляє з морем Ходить висновку, що їх єднає волелюбність. Море імпонує поетові тим, що воно незглибне, місце необоротне, нікому не підвладне, воно — «само собі вищий закон». Цей вірш, покладений на музику Я. Степовим, вважається найкращим у творчій спадщині поета.